close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

diplom-teoretichna chastina

код для вставкиСкачать
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ГЕНДЕРНО-РОЛЬОВИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Історія виникнення та розвитку уявлень про гендерно-рольові стереотипи
З початком існування людства у свідомості людей складалися певні уявлення про різні явища, події, людей та інше, що, зрештою, породило поняття "стереотипи".
"Стереотип - щось, що повторюєть в незмінному вигляді; шаблон дії, поведінки та ін., що застосовується без роздумів, рефлексії, навіть несвідомо. Характерна риса стереотипу - висока стійкість" [18, 25]. Термін "гендер" вказує на соціальний статус і соціально-психологічні характеристики особистості, які пов'язані зі статтю і сексуальністю, але виникають у взаємодії з іншими людьми в рамках певної культури" [14, 4].
"Культура кожного суспільства, як і уява соціалізованого в ній індивіда, містить узагальнені уявлення про те, якимим є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Такі узагальнені усталені уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом називають гендерними стереотипами" [32, 291].
Здебільшого гендерні стереотипи є суттєвим перебільшенням відмінностей між чоловіками та жінками, в чому неодноразово переконувалися дослідники, опитуючи респондентів щодо оцінки притаманних особисто їм різноманітних психологічних характеристик та поширеності цих якостей серед жінок і чоловіків загалом. Виявилося, що оцінки одних і тих же характеристик, притаманних опитаним чоловікам і жінкам, різняться несуттєво, але приписувані спільнотам чоловіків і жінок загалом - істотно [32]. Стосовно походження гендерних стереотипів, то в цьому питанні вчені розходяться в поглядах. Дехто з них вважає, що гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації, дехто - через систему розподілу праці та культурні норми; відповідно до цього існують різні теорії стосовно їх формування, які ми і спробуємо розглянути в даному підрозділі.
Важливу роль у поясненні походження гендерного стереотипу відіграла концепція "природної" взаємодоповненості ролей Т.Парсонса і Р.Бейлса, які розглядали диференціацію чоловічих та жіночих ролей у структурно-функціональному плані. Вони поділили ролі чоловіка та дружини в сучасній сім'ї на дві сфери - інструментальну та експресивну. Інструментальна роль складається з підтримки зв'язку між сім'єю і зовнішнім світом - це професійна діяльність, що приносить матеріальний дохід і соціальний статус; експресивна роль передбачає в першу чергу піклування за дітей і регулювання взаємовідносин у родині. Т.Парсонс і Р.Бейлс вважають, що здатність жінки до народження дитини та догляду за дітьми зумовлює однозначно її роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, стає виконавцем інструментальної ролі. Отже, згідно з їхньою точкою зору, гендерні стереотипи формуються на основі біологічного поділу ролей між чоловіком та дружиною, які сприймаються як фундаментальні відмінності та зумовлюють їхню діяльність [5].
Однак феміністична критика показала, що в основі дихотомії інструментальності та експресивності - при всій її емпіричній і життєвій переконаності - лежать не стільки природні статеві відмінності, скільки соціальні норми, наслідування яким обмежує індивідуальний саморозвиток й самовираження жінок та чоловіків. Тобто, суспільство нав'язує свої загальноусталені принципи і норми та обмежує право вибору чоловіком чи жінкою тієї гендерної ролі, яка їм більш прийнятна, і таким чином, підтримує або придушує у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, а жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріплюються відповідні стереотипи [6].
Подібної точки зору дотримувались Уільямс і Бест, які припустили, що гендерні стереотипи виникли як механізм для підтримання статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка почала виконувати роль домогосподарки тому, що догляд за малюком наклав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства задовольняло вимогу залишитися вдома [26]. Такий розподіл ролей дуже зручний для суспільства, тому воно намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їхнім носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь риси чоловіків і жінок, які слугують для обгрунтування того, що їхні ролі підходять якнайкраще.
Ще одне пояснення формування гендерних стереотипів запропонував науковець Астаф'єв, який стверджує, що історично гендерні стереотипи формувалися в рамках типів соціального та економічного обміну. Він виділив такі історичні типи соціального та економічного обміну (назвавши їх "економіками любові"): військову економіку, економіку багатства, буржуазну економіку та економіку споживання. Згідно його теорії, відповідні гендерні стереотипи формувалися в часи кожного з цих типів, та, видозмінюючись, збереглися до нашого часу. Так, в часи розвиненої "військової економіки" красивими полонянками нагороджували вояків за хоробрість - жінки вважалися предметом престижного споживання [26]. Стереотипи того часу і сьогодні широко представлені в суспільстві - наприклад, те, що чоловік завжди більший, ніж жінка, масивніший і вона повинна почувати себе в шлюбі, як за кам'яною стіною; або що чоловікові завжди потрібно "завойовувати" жінку, а їй личить тільки відповідати на його поклик, та й то не одразу.
Деякі дослідники притримуються думки, що гендерні стереотипи є біологічно зумовлені, проте є свідчення, що в ранні періоди людської історії жінки теж займалися мисливством, якщо це було поблизу дому, на рівні з чоловіками [34].
Гендерні стереотипи, функціонуючи в рамках певної культури, мають тенденцію змінюватися, якщо в самій культурі відбувається ряд змін. Можна простежити зміну одних гендерних стереотипів іншими протягом історії людства.
Гендерні стереотипи, як узагальнені уявлення про чоловіків і жінок, виявляються, насамперед, як гендерно-рольові стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності чоловіків та жінок, а також як стереотипи гендерних рис, тобто психологічних та поведінкових характеристик, притаманних чоловікам та жінкам. Ці два компоненти гендерних стереотипів тісно пов'язані між собою [33].
Покарання за відмову слідувати гендерним ролям може бути жорстоким. Аятолла Хомейні, правитель Ірану з 1979 до середини 1980-х років скасував всі закони, що давали жінкам хоч якісь права, і засудив до смертної кари в цілому 20 тисяч жінок, які не дотримувалися чітких правил, що регламентують їхній одяг і поведінку [24].
Явище гендерних стереотипів та ролей цікавило вчених з давніх часів, тому, як наслідок, виникла наука, яка узагальнює про них всю інформацію. Гендерна психологія - розділ психології, що вивчає характеристики гендерної ідентичності особистості, що детермінують соціальну поведінку людей залежно від їхньої статевої приналежності. Психологічні дослідження в цій сфері спрямовані на порівняльне вивчення особистісних характеристик людей чоловічої і жіночої статі [34].
"Гендерна ідентичність - базова структура соціальної ідентичності, яка характеризує людину з точки зору її приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значуще, як людина сама себе визначає" [34].
Гендерні стереотипи виступають, на думку С.Бем, в якості гендерних схем. Гендерні схеми - це когнітивні категорії гендеру. Вони управляють процесами обробки інформації, що до нас надходить, таким чином, що ми починаємо сприймати, запам'ятовувати і інтерпретувати її у відповідності з нашими уявленнями про гендер [35]. Таким чином, чоловік, що вважає, що посада керівника - це не для жінок, бачить у кожному бурхливому конфлікті жінки-керівника зі своїми підлеглими доказ того, що жінки не мають тієї емоційної стійкості, яка необхідна для керівника, однак аналогічна поведінка керівників -чоловіків вважається їм цілком допустимою. У свою чергу жінка, переконана в тому, що чоловіки не здатні на яскравий прояв емоцій, з легкістю згадує тих своїх знайомих чоловіків, які відповідають даному стереотипу, і терпить невдачу при спробі пригадати хоча б одного емоційного чоловіка.
Гендерні стереотипи, що не відповідають реаліям сьогодення, стають проблемою як для суспільства, так і для окремої людини, бо вони породжують проблеми у формуванні гендерної ідентичності та знижують рівень психологічного здоров'я нації. Для вирішення цих проблем необхідні дослідження гендерних стереотипів, настановлень щодо протилежних статей на сучасному етапі розвитку суспільства; їх порівняння з традиційними, що існують вже тривалий час; з'ясування особливостей і закономірностей їх трансформації на фоні змінення гендерних ролей. Соціальні та гендерні ролі, які виконують в суспільстві чоловіки та жінки, зумовлені існуванням гендерних стереотипів, або навпаки, суспільство саме вирішує, які уявлення стосовно гендерних ролей та поведінки потрібні для ефективного функціонування. Тобто можна сказати, що перечислені вище теорії доповнюють одна одну.
Виокремлюють декілька груп ґендерних стереотипів. До першої належать стереотипи маскулінності-фемінності. У стереотипному уявленні до маскулінності відносять "активно-творчі" характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, впевненність у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність, навпаки, характеризується як "пасивно-відтворююче начало", що проявляється в експресивних особистісних характеристиках (залежність, піклування, тривожність, низька самооцінка, емоційність). Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінним [41].
Друга група ґендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінок найбільш значущою соціальної роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці відводиться місце у приватній сфері життя - дім, народження дітей, на неї накладається відповідальність за взаємовідносини у сім'ї. Чоловікам передбачається включеність у суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім'ї [41]. Третя група ґендерних стереотипів, за даними І.С.Кльоциної, визначається специфікою змісту праці. У відповідності з традиційними уявленнями передбачається, що жіноча праця повинна носити виконуючий, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, медицини, освіти. Для чоловіків можлива творча та керуюча робота, їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності [41].
Гендерні стереотипи, з огляду на їх суть і період функціонування в мові, можна поділити на традиційні, нові та актуалізовані [46]. * Традиційні стереотипи мають давню історію вживання і транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки у соціумі. Вони формувалися протягом століть, закріплювалися у свідомості не одного покоління мовців і зараз продовжують впливати на світосприйняття сучасників (наприклад, жінка-берегиня домашнього вогнища, чоловік-годувальник сім'ї, номінативи "сильна стать", "слабка стать" тощо);
* Нові з'явилися в мові відносно недавно, під впливом мінливих умов суспільного розвитку, і спираються на сьогоденні реалії життя та нову предметність (наприклад, стереотипи відносно пристрасті жінок до покупок, до фанатичної погоні за модою тощо). Зберігаючи частку традиційних стереотипів, вони формують нові, більш сучасні уявлення про "жіноче" та "чоловіче". * Актуалізованим називаємо традиційні стереотипні найменування, синхронізовані у сучасний дискурс з урахуванням нових семантичних характеристик (партнерські стосунки між чоловіками та жінками, лексичні пари Самка-Самець, Принц-Принцеса та ін.) [46].
Такі стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації. Аналізуючи трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві загалом та їхній вплив на гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картину сучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вона характеризується полярними гендерними стереотипами, появу і функціонування яких спричинили економічні, політичні, культурні зміни суспільств, що трансформуються. Відповідно, характер функцій цих гендерних стереотипів не завжди можна однозначно визначити як конструктивний чи деструктивний, оскільки їхні вияви можуть бути як позитивними, так і негативними за своїми наслідками для суспільства в цілому та його членів зокрема.
Говорячи про конструктивний вияв гендерного стереотипу варто зазначити наступні аргументи:
* по-перше, гендерний соціальний стереотип є носієм суспільної традиції, він виступає найважливішим стабілізатором існування людської спільноти, в якому закладається, закріплюється та передається досвід як окремої людини, так і досвід цілих генерацій стосовно взаємовідносин статей. Гендерний стереотип є груповим стереотипом, тобто він виникає в процесі пошуку варіантів реалізації тих способів взаємодії із зовнішнім соціальним середовищем, які перш за все забезпечують існування спільноти в конкретних соціальних умовах. При цьому відбувається усереднення уявлень про те, що є найкращим для вирішення тих чи інших проблем збереження спільноти. Тобто враховуються потреби більшості, оскільки саме її відтворення забезпечує збереження роду. Відповідно штучна руйнація гендерних стереотипів призведе (залежно від інтенсивності руйнування) або до підсилення змінних процесів у суспільному житті, або до постійного повернення до старого, до стагнації;
* по-друге, наявність програми в гендерній картині суспільства, яку забезпечує існування гендерних стереотипів, є важливим фактором для відтворення соціального організму, оскільки вона закладає ту внутрішню активність соціального організму, яка забезпечує його збереження. Стереотипи, які покликані сприяти відтворенню соціального організму, мають являти собою чітко визначену систему реакцій як на впливи зовнішнього соціального середовища, так і на соціальні модернізаційні трансформації, що відбуваються всередині конкретного суспільства. Наявність гендерних стереотипів сприяє створенню саме такої соціальної системи, носії якої взаємодіють із всім тим, що забезпечує їх (носіїв) відтворення;
* гендерний стереотип перш за все спрямований на повторення вже відомих моделей співіснування двох статей, оскільки може забезпечити ефективну взаємодію у подібній до колишніх умов ситуації. Звісно, при цьому гендерний стереотип ігнорує ті зміни в об'єкті взаємодії, які в цілому не заважають здійсненню наміченого. Але вирішується основне завдання, пов'язане із забезпеченням можливості самої активності соціального суб'єкта обох гендерів, а не пасивного реагування на різні соціальні зміни;
* по-третє, в гендерному стереотипі фіксується минуле, спрямоване у майбутнє, оскільки він готує соціального суб'єкта до тих умов життя, які були визначальними для буття пращурів. В цьому проявляється особливість гендерного стереотипу - забезпечити повною мірою відтворення всього цінного, що було набуто у процесі становлення конкретного суспільства. Якщо певні гендерні стереотипи існують у сучасному суспільстві, то це може означати, що ті зміни, які не зафіксувались у соціальних нормах і досвіді та не змінили ряд стереотипних уявлень, були не настільки значущими, щоб забезпечити здатність стереотипу до самознищення;
* по-четверте, гендерні стереотипи забезпечують соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів, яка підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов'язані з їхнім гендерним статусом, індивіди констатуюють гендерні відмінності й одночасно, зумовлені ними системи панування і владарювання, а це в свою чергу дозволяє уникнути гострих соціальних конфліктів між представниками різних гендерів;
* по-п'яте, в кожному соціальному суб'єкті закладена потреба у розвитку, ця потреба реалізується лише через свідому діяльність індивіда, гендерні стереотипи в цьому процесі впливають на ціннісні орієнтири та програми поступової зміни того, що відтворюється. В цих програмах вже відбувся певний відбір тих варіантів, які дають позитивні результати, тому реалізація потреби розвитку соціального суб'єкта з меншою мірою вірогідності дає протилежні очікуваним результати. Отже, наявність у соціального суб'єкта низки стереотипів зменшує небезпеку отримання негативних наслідків у процесі реалізації потреби розвитку [47].
Таким чином, гендерні стереотипи відіграють важливу роль у процесі пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має об'єктивну природу. А механічне заперечення стійкої системи гендерних стереотипів призведе до формування нового за старими стереотипами, які є алгоритмом соціальної практики, тим самим сприяючи появі стереотипів нових, мало чим відмінних у своєму призначенні від тих, які відкидаються. І все ж, наслідки деструктивного вияву гендерних стереотипів є досить помітними зокрема і в сучасному українському суспільстві.
Звернімося також окремо до поняття "ролей", що "відноситься до таких ситуацій соціальної взаємодії, коли певні поведінкові стереотипи відтворюються протягом тривалого часу і регулярно. Конкретна людина грає безліч ролей, таким чином, роль є лише ізольований аспект цілісної поведінки" [14, 77].
Крім біологічних відмінностей, на які часто посилаються вчені, існують відмінності і в соціальних ролях чоловіків та жінок. Гендерні ролі зумовлені диференціацією всіх членів суспільства на дві категорії - чоловіків і жінок - та передбачають очікувану від них ціннісно й нормативно визначену поведінку. Деякі гендерні ролі, що існують в суспільстві можуть бути біологічно зумовленими: лише жінка може виконувати роль вагітної, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини та бабусі; в свою чергу лише чоловік може уособлювати роль генетичного батька, чоловіка та сина; решта інших соціальних ролей, що мають гендерне маркування, зумовлені соціально-культурними, а не біологічними чинниками. Поняття ролі відноситься до таких ситуацій соціальної взаємодії, коли певні поведінкові стереотипи відтворюються протягом тривалого часу і регулярно. Конкретна людина грає безліч ролей, таким чином, роль є лише ізольований аспект цілісного поведінки [14, ст.77].
Гендерна роль (англ. gender role) - несхожі нормативні приписи, які культура і суспільство пред'являють до чоловічого або жіночого зовнішнього вигляду, поведінки, мови і, відповідно, комплекси стереотипів, пов'язаних із статевою приналежністю (подвійний стандарт). Неявно передбачається, що ці приписи поширюються і на психічну сферу: ідентичність, знання, досвід, цінності, інтереси, мотиви, які розглядаються як нормальні, типові, відповідні представнику кожної статі. У більш вузькому сенсі, гендерна роль - поведінка, яка є нормативно очікуваною від індивідів чоловічої і жіночої статі; тобто поведінка, що розглядається як належна чоловікам і жінкам [37].
Історично від чоловіків та жінок очікували виконання більшою чи меншою мірою різних соціальних ролей відповідно до ціннісно-нормативних уявлень. І до сьогодення в сучасному світі існує розподіл між роллями чоловіків та жінок: жінка - матір-вихователька, домогосподарка, доглядальниця, робота поза домівкою, сумісна з внутрішньосімейними ролями; чоловік - батько-годувальник, захисник, здобувач засобів для існування, працівник поза домом, лідер і керівник [33].
Жінки сприймаються значно ближчими до природи, аніж до культури, а чоловіки, навпаки, тому жінки й цінуються нижче [33].
До середини 60-х років XX століття панувала думка, що ролі, які виконують жінки та чоловіки в суспільстві визначаються біологічно. Американський соціолог Толкот Парсонс стверджував, що жінки виконують експресивну роль, про яку йшла мова вище: дітонародження, догляд за дітьми, а чоловіки відіграють інструментальну роль, адже вони цих функцій не виконують. У першій половині XX століття Маргарет Мід в своїй монографії "Стать і темперамент" описала дослідження, яке вона провела на о.Нова Гвінея серед місцевих жителів, щоб підтвердити існування відмінних форм гендерного розподілу соціальних ролей [43].
Джордж Мердок провів порівняльний аналіз 224 суспільств і виявив суттєві відмінності у визначенні соціально прийнятної поведінки чоловіків і жінок [33].
Джон Вільямс і Дебора Бест опитали студентів з 25 країн, які риси вважаються притаманними радше чоловікам, аніж жінкам, і навпаки. В монографії "Вимірювання пов'язаних зі статтю стереотипів. Міжнаціональне дослідження" вчені опубліковували результати, де студенти з усіх країн деякі риси приписували лише чоловікам (агресивний, самовпевнений, активний, брутальний, суворий та ін., а деякі - лише жінкам (ніжна, скромна, вразлива, дратівлива та ін.) [43]. Не зважаючи на всі дослідження, описані вище, наявність численних гендерних відмінностей та їхня біологічна зумовленість загалом науковими експериментами не підтверджено.
Попри усталеність та постійне обговорення стосовно чоловіків та жінок, як істот, яким притаманні відмінні риси й характеристики, результати досліджень таку думку не підтверджують. Впевнено про це почали говорити після публікації роботи американських науковців Е. Маккобі та К. Джаклін "Психологія статевих відмінностей". Вони дійшли висновку, що численних фундаментальних відмінностей між чоловіками та жінками немає [38].
Вчені виокремили лише 4 характеристики, що їх можна вважати гендерними відмінностями: 1. у дівчат кращі вербальні здібності та навички;
2. у хлопців кращі візуально просторові здібності та навички;
3. хлопці вправніші від дівчат щодо математичних здібностей;
4. хлопці/чоловіки агресивніші за дівчат/жінок [30].
Гендерні ролі залежать від місця, часу, віку, соціального статусу учасників, характеру відносин між ними і безлічі інших умов. Стереотипи ж поширюються на всіх представників статі і за будь-яких обставин.
Як вже було сказано раніше існує безліч обмежень, що накладаються жіночою або чоловічою роллю. Жіночі проблеми включають в себе: низьку зарплату, низький статус і невеликі владні можливості, а також завантаженість домашніми обов'язками. До чоловічих можна віднести: позбавлення змістовності відносин, недостатня соціальна підтримка, фізичні проблеми, викликані перевтомою на роботі і ризикованою поведінкою. Ці обмеження вказують на те, що ролі повинні змінитися. Звичайно, не варто прагнути до абсолютної гендерної рівності. У певних ситуаціях все-таки варто залишити привілей чоловікам бути сильними і мужніми, а жінкам бути ніжними, слабкими, жіночними. Просто необхідно зменшити негативні наслідки, які накладає на нас наша гендерна роль, а це можливо лише при прагненні в якійсь мірі до гендерної рівності .
Звичайно, з часом все змінюється. Все більше число жінок займаються управлінською діяльністю і виконують інші види робіт, в яких домінують чоловіки, розрив у зарплаті чоловіків і жінок дещо скорочується. Чоловіки виконують трохи більший обсяг домашніх робіт, і багато хто проводить більше часу зі своїми дітьми, ніж це робили їхні батьки. Однак цілком очевидно, що нас очікує ще дуже довгий шлях.
1.2. Психологічна характеристика явища самореалізації
Термін "самореалізація" використовується не тільки в психологічній літературі, а й філософській, педагогічній, соціологічній та іншій загально-науковій літературі. В Оксфордському словникові наводиться таке визначення: "самореалізація - реалізація власних зусиль людини, можливостей розвитку Я" [49].
Щоб охарактеризувати самореалізацію як психологічне явище, потрібно, перш за все, визначити критерії та механізми самореалізації особистості. Самореалізація передбачає збалансований і гармонічний розвиток різних аспектів особистості шляхом докладання зусиль, спрямованих на розкриття генетичних, індивідних та особистісних потенціалів [57].
Аналіз філософських та психологічних робіт, присвячених окремим питанням самореалізації, показує, що самореалізація може досліджуватися як ціль, засіб, явище, процес, стан, результат і підсумок [58]. Самореалізація як ціль розглядається у дослідженнях самоактуалізації особистості, де вивчаються досягнення як метацінності. Самореалізація як стан - в зв'язку з питанням задоволеності самореалізацією. Самореалізація як результат частіше досліджується як певний рівень особистісного розвитку по критерію "успіх-неуспіх". Під успішним розуміється результат, який отриманий шляхом прикладання адекватних зусиль. Результатом самореалізації може стати наявність властивостей, що сприяють самоздійсненню особистості. Самореалізація як підсумок може розглядатися в дослідженнях, спрямованих на осмислення цільних (підсумкових) часових відрізків життєвого шляху (наприклад, період середньої зрілості), або є при оцінці прожитого життя в цілому (для осіб похилого віку). Самореалізація як засіб нерідко розглядається в філософських роботах. В психологічній науці становить інтерес сам процес самореалізації [58].
Поряд з існуванням у кожної людини свого власного критерію самореалізації є загальні необхідні критерії, такі як задоволеність і корисність (продуктивність), які спрямовані на благо як особистості, так і соціуму. Критерій самореалізації, який входить в оціночну систему психічної діяльності кожної людини, відображає її задоволеність соціальними умовами, їхню корисність для особистісного розвитку. Продуктивність життя людини є важливою умовою її повноцінного існування, як відмічав в своїх роботах Е.Фром. Водночас деяка незадоволеність може сприяти самореалізації, оскільки метацінності повністю недосяжні, але тут незадоволеність не повинна носити базового характеру [60]. Найбільш близькими до поняття самореалізації є - самоактуалізація та самоздійснення. Поняття самоактуалізації, зазвичай, пов'язують з роботами А.Маслоу [50, 51]. Щоб розмежувати поняття "самоактуалізації" та "самореалізації" звернемося до праці Коростильової Л. "Психологія самореалізації особистості: утруднення в професійній сфері", де автор зазначає, що самоактуалізація - це те, більшою мірою стосується внутрішнього плану особистості, а самореалізація - в більшій мірі зовнішнього [49]. Самореалізація - це розкриття власних можливостей і шлях, який веде людину до успішного і щасливого життя. Також це процес не лише розкриття індивідуальних, а й універсальних якостей, які притаманні кожній особі. Самореалізація пов'язана з розкриттям повного потенціалу свідомості людини.
В самому загальному вигляді самореалізація як процес реалізації себе - це реалізація самого себе в житті і повсякденній діяльності, пошук і утвердження свого власного шляху в цьому світі, своїх цінностей і сенсу свого існування в кожен момент часу [56]. Відомо, що найбільш повне розкриття здібностей людини можливо лише в суспільно значимій діяльності. Причому важливо, щоб здійснення цієї діяльності детермінувалось не тільки ззовні (суспільством), але і внутрішньою потребою самої особистості. Діяльність особистості в цьому випадку стає самодіяльністю, а реалізація її здібностей у даній діяльності здобуває характер самореалізації.
Самореалізація - це процес, який триває протягом усього життя людини. Вона стає можливою тільки тоді, коли сама особистість усвідомлює свої здібності, інтереси і потреби. Іншими словами все життя людини будується на ланцюжку дій, спрямованих на самореалізацію і досягнення життєвих цілей [58].
З. Фрейд був одним з перших, хто спробував побачити в домінантних інстинктах людини потребу в самореалізації. Самореалізація, по З. Фрейду, локалізується в несвідомому шарі людської психіки і виявляється в "прагненні до задоволення", властивій людині з народження. Цій інстинктивній потребі в самореалізації протистоять нав'язані суспільством імперативні вимоги культури (норми, традиції, правила і т.д.), основна функція яких полягає в цензурі за несвідомим, у придушенні інстинкту подібних потреб [60].
Чимало сторінок присвячує характеристиці потреби в самореалізації Е.Фромм. Він пов'язує її з потребами людини в ідентифікації і цілісності. Людина, відзначає Фром, відрізняється від тварини тим, що вона прагне вийти за межі безпосередніх утилітарних запитів, хоче знати не тільки те, що необхідно їй для виживання, але і прагне пізнати сенс життя і сутність свого "Я". Ця самореалізація досягається індивідом за допомогою системи орієнтацій, що ним виробляється у спілкуванні з іншими людьми. Ідентифікація і є те "відчуття", яке дозволяє індивіду з повною підставою сказати про себе як про "Я", і соціальне середовище активно впливає на цю потребу. Потреба в самореалізації, за Фромом, є екзистенційна потреба -психічний стан, вічне і незмінне у своїй основі. Соціальні умови здатні змінити лише способи її задоволення: вона може знайти вихід у творчості й у руйнуванні, у любові й у злочині і т.д. [61].
Особливість потреби в самореалізації полягає в тому, що задовольняючи її в одиничних актах діяльності (наприклад, написання роману, створення художнього твору ) особистість ніколи не може задовольнити її повністю.
Задовольняючи базову потребу в самореалізації в різних видах діяльності, особистість переслідує свої життєві цілі, знаходить своє місце в системі суспільних зв'язків і відносин. Було б грубою утопією конструювати єдину модель самореалізації "взагалі". Самореалізації "взагалі" не існує. Конкретні форми, способи, види самореалізації в різних людей різні. У полівалентності потреби в самореалізації виявляється й одержує розвиток багата людська індивідуальність [63].
Ось чому, говорячи про всебічну і гармонійно розвинену особистость, потрібно підкреслювати не тільки багатство і всебічність її здібностей, а й (що не менш важливо) багатство і різноманіття потреб, у задоволенні яких здійснюється всебічна самореалізація людини.
Самореалізація - це не тільки процес, але й результат. Про людину, яка зуміла себе реалізувати в житті, кажуть, що вона "відбулася". Але результат також може бути і на особистісному рівні - як наявність певних психологічних властивостей і якостей. Люди народжуються з різними задатками і мають різний енергетичний та інтелектуальний потенціал. Рівень реалізації в кожної людини буде різним в залежності від життєвих обставин.
Прагнення до самореалізації, якщо воно стає провідним мотивом, не тільки проявляється у відчуттях, але й формує деякі властивості особистості, такі як (за Р.Мей): 1. свобода особистості - будувати свої власні особистісні моделі з того, що є в навколишньому середовищі;
2. індивідуальність - вміння бути самою собою. Будь-яка людина унікальна і завдання кожного зрозуміти і полюбити себе таким, якими ми є;
3. соціальна інтегрованість - вміння пристосуватися до суспільства, прагнення належити до певної соціальної групи; 4. духовність людини - перебувати у спокої та гармонії з самим собою та суспільством [53].
Самореалізація - це комплексне явище, що являє собою сукупність різних процесів - від фізичного розвитку до розвитку вищих форм творчості. Це процес реалізації себе, здійснення самого себе, своїх здібностей і можливостей у житті та повсякденній діяльності, пошук і затвердження свого особливого шляху в цьому світі, реалізація своїх цінностей. Процес самореалізації передбачає наявність орієнтиру - потенціалу самореалізації, і актуального, наявного рівня - досягнутої самореалізації. Актуальний рівень самореалізації будемо називати об'єктивно досягнутою самореалізацією. Психічне відображення людиною свого актуального рівня самореалізації будемо називати суб'єктивною оцінкою досягнутої самореалізації [64].
Задоволеність самореалізацією визначається нами як відчуття того, наскільки продуктивна і осмислена була прожита частина життя. Тобто це суб'єктивна оцінка досягнутої самореалізації.
Для мислителів-матеріалістів, не підлягає сумніву те, що прагнення людини до самореалізації має не інстинктивну, а іншу природи походження і, зобов'язане своїм існуванням "другій людській природі", яка включає в себе: а) трудовий спосіб існування; б) наявність свідомості; в) специфічний людський вид взаємовідносин між людьми - спілкування за допомогою другої сигнальної системи. Завдяки цьому людина стала "суспільною твариною". Але соціальне становлення людини супроводжувалося формуванням і такої фундаментальної, суто людської потреби, як прагнення до відокремлення. Саме прагнення до відокремлення, що стало можливим на визначеному історичному щаблю розвитку суспільства, стало передумовою розвитку людської індивідуальності, а отже і потреби в самореалізації [59]. Таким чином, звідси випливає, що потреба, прагнення до самореалізації - родова потреба людини .
Чим в більшій мірі людина самореалізовується, тим в більшій мірі вона схильна до відчуття щастя. Іншими словами, можна сказати, що така людина частіше і повніше схильна переживати задоволеність життям в цілому, частіше і щиріше відчувати позитивні емоції. Це не означає, що це відчуття щастя постійне. Воно може змінюватися іншими почуттями (незадоволеність собою, в сенсі власних методів діяльності, отриманих результатів), тим не менш, продуктивна самореалізація супроводжується інтегральним почуттям задоволення, відчуттям повноти буття [56].
На зв'язок задаволеністю життя та її осмисленістю вказува В.Франкл. Поняття задоволеності самореалізацією як відчуття успішності здійснення самого себе в житті, в повсякденній діяльності використовується в тесті Дж.Крамбо і Л.Махоліка, а також в адаптованій Д.О.Леонтьєвим методиці смисложиттєвих орієнтацій. Важливість для людини почуття власної корисності неодноразово відмічав Е.Фром. Останній так само, як і М.Аргайл, який написав книгу "Психологія щастя", не відокремлює задоволеність життям від корисності. В книзі "Душа людини" Е.Фром описує синдром росту, без чого неможлива самореалізація. Він відносить до синдрому росту, перш за все, любов до життя, в розуміння якої він вкладає сенс "благоговіння перед життям". Е.Фром відмічає, що в синдром росту також входять любов до людей і природи, незалежність [61].
Таким чином, самореалізація нерозривно пов'язана з задоволеністю, уявленням про щастя. Людина самреалізується в різних сферах життєдіяльності. До найбільш важливих з них К.Роджерс відносить роботу, дружбу і любов. Іншими словами, самореалізація в професійному та особистому житті особливо важлива для людини. В особистому житті відчуття щастя взаємопов'язане з любов'ю до близької людини, з спів-буттям. При цьому важливі взаємне підкріплення і підтримка. Е.Фром також звертався до питань співвідношення кохання і "продуктивного життя". Безперечно, що позитивні взаємостосунки безпосередньо сприяють позитивному самовідчуттю, самореалізації особистості [57]. 1.3. Вплив гендерно-рольових стереотипів на самореалізацію
Самореалізація можлива тільки в тому випадку, коли у людини є сильний спонукальний мотив для особистісного розвитку. Проте, через ті уявлення, які може мати людина стосовно свого гендеру (стереотипи) і своєї гендерної ролі, цей мотив може бути не достатньо потужним для розкриття своїх можливостей та потенціалу.
На думку К.Роджерса людина в змозі себе реалізувати, бути адекватною, коли вона прислухається до самої себе, коли дозволяє собі бути тим, ким вона є [52].
Дійсно людина може реалізувати себе в тому разі, коли вона прислухається до себе, до свого внітрішнього світу, відчуттів, уявлень, а якщо ці уявлення, стереотипи навіяні суспільством і людина прагне слідувати цим стереотипам, щоб бути такою як всі, в цьому разі вона не взмозі в повній мірі себе реалізувати, так, як би їй цього хотілося. Проте вихід, одним зі способів урегулювання уявлень про свій гендер, так щоб вони не заважали особистості реалізовуватися, стверджуватися покликана гендерна терапія. У зв'язку з цим загальні завдання гендерної терапії можна сформулювати таким чином:
- Реконструкція, переосмислення Я-образів і життєвих сценаріїв, нав'язаних
системою статеворольових уявлень;
- Створення умов, в яких чоловіки і жінки зможуть по-новому оцінити свої
можливості і домагання, визначити перспективи життєтворчості, активізувати особистісні ресурси для вибору стратегій самореалізації та оптимізації відносин [14].
Стереотипи мають кілька функцій: когнітивну, тобто упорядкування інформації; афективну, тобто протиставлення "свого" і "чужого"; соціальну, тобто розмежування внутрішньогрупових і зовнішньогрупових явищ. Ці функції створюють структури, що дозволяють людям орієнтуватися в повсякденному житті [42]. Американські психологи, що вивчали гендерні стереотипи, зробили два важливі висновки: 1) гендерні стереотипи сильніше расових, 2) існує тиск гендерних стереотипів, і члени групи, щодо яких ці ​​стереотипи діють, їх приймають. Можна назвати безліч подібних стереотипів, наприклад стереотипне уявлення про чоловіка як лідера, уявлення про домінування чоловіків і конформності жінок, причому вони характерні в рівній мірі і для чоловіків, і для жінок.
Для повноцінного розвитку і самореалізації людині необхідно позбутися обмежень, що накладаються традиційними стереотипами мислення на поведінку чоловіків і жінок. Свобода від подібних стереотипів (а по суті - забобонів), які не засновані на реальних фактах, дає людині можливість знайти духовне і фізичне здоров'я і здатність жити повним життям, самореалізовуючись.
Але навіть, визнаючи свою незалежність від гендерних стереотипів людина може їм слідувати на несвідомому рівні. Так, гендерні уявлення перетворюються на пророцтво, яке саме виконується. Пророцтво, що саме виконується - це неусвідомлене, внутрішнє переконання людини, настановлення стосовно яких-небудь об'єктів або подіій, що реалізується в реальній поведінці. Людина зовні декларує незалежність від гендерного стереотипу, але реалізує стереотипне уявлення в своїй поведінці, у своєму житті, тому що несе в собі несвідомі настановлення [14].
"Настановлення - це готовність, схильність певним чином сприймати, розуміти, осмислювати об'єкт або діяти відповідно з минулим досвідом або під впливом стереотипів. Під настановленням також розуміється несвідома готовність, схильність до діяльності, за допомогою якої можна задовольнити
ту чи іншу потребу. Соціальне настановлення - один із значущих психологічних механізмів включення індивіда в соціальну систему, оскільки установка функціонує одночасно і як елемент психологічної структури особистості, і як елемент соціальної структури" [14, 86].
Гендерні настановлення можна розглядати як різновид соціальних настановлень. Значимість гендерних установок особливо велика в системі аналізу гендерних відносин на міжособистісному рівні. Гендерні установки визначають зміст рольової поведінки партнерів різної статі в різних ситуаціях, наприклад на етапі знайомства і розвитку емоційних стосунків між чоловіком і жінкою, в процесі розподілу домашніх обов'язків між чоловіком і дружиною, в ситуації взаємодії батька і матері з дітьми та ін.
Гендерні настановлення відображають узагальнені знання про специфіку гендерної ролі, емоційне ставлення (прийняття або неприйняття ) моделей і форм поведінки в рамках цієї ролі і готовність до демонстрації поведінки, відповідного цій ролі. Так, наприклад, часто на етапі знайомства з дівчиною молода людина грає роль галантного кавалера, реалізуючи прийнятне гендерне настановлення про те, що чоловік повинен доглядати за жінкою, щоб завоювати її розташування. У ситуації подружніх стосунків, що склалися гендерне настановлення з приводу того, що господарські обов'язки - це пріоритетна сфера діяльності дружини, а не чоловіка, зумовлює традиційний варіант розподілу ролей у сім'ї і т. д. Таким чином, гендерні настановлення проявляють себе в характері виконання суб'єктом чоловічої або жіночої ролі.
Широко поширений гендерний стереотип про те, що чоловіки більш компетентні працівники, ніж жінки. Це подання підтримує систему, що склалася - поділу праці між представниками двох статей.
Гендерні стереотипи, як і інші соціальні стереотипи, - це глибоко укорінені
подання, які важко змінювати і вони часто є неусвідомлюваними.
Однак стійкість гендерних стереотипів не абсолютна, процес зміни стереотипів обумовлений як об'єктивними, як і суб'єктивними чинниками. У масовій свідомості гендерні стереотипи можуть змінюватися під впливом об'єктивних умов, таких як соціально-економічні чи політичні трансформації. наприклад, повсюдне залучення жінок у суспільне виробництво, характерне для останніх десятиліть, спричинило собою зміни стереотипу, що обмежує сферу діяльності жінки виключно інтересами сім'ї. Хоча сімейна роль для жінок як і раніше є пріоритетною, вона перестала бути єдиною соціальною роллю. Що стосується суб'єктивних факторів, то вони пов'язані з індивідуально-психологічними особливостями та умовами соціалізації особистості. У будь-якому суспільстві, в будь-якій групі завжди є люди більш і менш піддатливі гендерним стереотипам [14].
Є. П. Ільїн у своїй роботі з психології та психофізіології статі виділяє кілька
негативних ефектів гендерних стереотипів, що виявляються в ситуаціях міжособистісної взаємодії. Перший негативний ефект полягає в тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, тобто відмінності між чоловіками і жінками підкреслюються і в значній мірі перебільшуються. Другий негативний ефект гендерних стереотипів - це різна інтерпретація та оцінка однієї і тієї ж події в залежності від того, до якої статі належить учасник події. Це наочно проявляється у відношенні дорослих до дітей різної статі. Наприклад, маленькі дівчатка в порівнянні з хлопчиками здаються батькам та іншим дорослим більш миловидними, спокійними і боязкими. Хорошу успішність з математики хлопчиків вчителі та батьки, як правило, пояснюють їхніми здібностями, а такі ж успіхи дівчаток - їхніми старанням. Батьки, виходячи з стереотипу, оцінюють здібності сина до математики як більш високі, ніж у дочки, навіть у тому випадку, коли їх успішність однакова. Стереотипне сприйняття веде до того, що з одиничного випадку робляться далекоглядні узагальнення ( наприклад, варто жінці-водію порушити правила дорожнього руху, як чоловіки вигукують: "Я ж казав, що жінці не місце за кермом!" [65].
Третій негативний ефект гендерних стереотипів полягає в тому, що вони гальмують розвиток тих якостей, які не відповідають стереотипові. Наприклад, чоловіки бояться проявляти м'якість і емоційність, так як ці риси в рамках гендерних стереотипів асоціюються з жіночністю [65].
Соціальні психологи вважають, що дві основні причини, через які люди намагаються відповідати гендерним очікуванням, - це нормативний та інформаційний тиск.
Нормативний тиск - це механізм, що змушує людину підлаштовуватися під
громадські чи групові очікування (соціальні норми), щоб суспільство його не відкинуло.
Механізм інформаційного тиску заснований на тому, що людина, яка прагне
розширити знання про себе і про світ і зрозуміти, яку позицію слід зайняти в тих чи іншихсоціальних питаннях, у великій мірі спирається не на власний досвід, а на інформацію від оточуючих [14].
Іноді людина змінює свою поведінку у відповідності з соціальними нормами, навіть якщо насправді їх не сприймає. Цей тип підпорядкування отримав назву поступливість (бажання уникнути соціального покарання і завоювати схвалення ) , а основу його становить нормативний тиск. Але нерідко буває, що внутрішньо людина повністю погоджується з нормами, яким підкоряється. Такий тип підпорядкування називається схваленням або інтерналізацією. Третій тип підпорядкування називається ідентифікацією, при цьому людина повторює дії рольових моделей просто тому, що хоче бути схожою на них [15].
Одна з ідей, декларованих рухом фемінізму початку 70-х років, полягала в тому, що традиційні гендерні ролі стримують особистісний розвиток і реалізацію наявного потенціалу. Ця ліберальна гуманістична філософія послужила поштовхом для розробки концепції Сандри Бем, в основі якої лежить поняття андрогінії. Відповідно до цієї теорії будь-яка людина, незалежно від біологічної статі, може володіти як рисами маскулінності, так і фемінінності, поєднувати в собі як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі якості. Це дозволяє людям менш жорстко дотримуватися статеворольових норм і вільно переходити від традиційно жіночих занять до традиційно чоловічих. На думку дослідниці, андрогінна особистість вбирає в себе все краще з обох статевих ролей [16].
Встановлено зв'язок андрогінії з високою самоповагою, здатністю бути наполегливим, мотивацією до досягнень, ефективним виконанням батьківської ролі, внутрішнім відчуттям благополуччя. Андрогінна особистість має багатий набір статеворольової поведінки і гнучко використовує його залежно від соціальних ситуацій, що динамічно змінюються [4].
Гендерні стереотипи, згідно з якими жінки непридатні для ролі лідера, настільки сильні в суспільстві, що свідчення, які говорять про зворотнє, часто не беруться до увагу при підборі кадрів та прийнятті рішень, що стосуються кар'єри жінок. Оскільки прийнято вважати, що місце жінки в будинку або що жінки - погані лідери та не годяться для відповідальної роботи, їх і не призначають на керівні посади.
Загальноприйнята думка, згідно з якою головний обов'язок жінок - будинок і
сім'я, може заважати їхньому просуванню по службі [14].
На сьогодні існує порівняно небагато наукових досліджень, що стосуються
обмежень, які накладає традиційна чоловіча роль. Томпсон і Плек визначили чоловічу роль як "соціальні норми, що містять приписи та заборони щодо того, що чоловікам треба відчувати і робити ". Вони відкрили, що структура цих рольових норм складається з трьох чинників. Перший пов'язаний з очікуваннями, що чоловіки досягнуть високого статусу і поваги інших (норма статусу). Другий фактор, норма твердості, відображає очікування від чоловіків розумової, емоційної і фізичної твердості. Третій фактор - це очікування, згідно з якими чоловік має уникати жіночих занять та видів діяльності (норма антижіночності ) [18].
Норма успішності (статусу) - гендерний стереотип, який стверджує, що соціальна цінність чоловіка визначається величиною його заробітку і успіхами на роботі. Ця норма вносить ряд обмежень в життя чоловіків. По-перше, більшість чоловіків не здатні повністю їй відповідати, що призводить до заниженої самооцінки [8].
Особливу увагу, яку в суспільстві приділяють величині заробітку чоловіка як
індикатору його значущості, може також перешкоджати самоактуалізації (реалізації свого унікального потенціалу): чоловіки схильні вибирати роботу і кар'єру в залежності від оплати. Уявлення про те, що головний обов'язок чоловіка в сім'ї - справно приносити велику зарплату, негативно впливає на виконання ним батьківських функцій, так як, щоб відповідати цим очікуванням, чоловік повинен занадто багато часу присвячувати роботі. У міру того як доходи батька ростуть, його внесок у виховання зазвичай скорочується [19].
Норма фізичної твердості - стереотип мужності, згідно з яким чоловік повинен володіти фізичною силою і високою біологічною активністю. Самооцінка чоловіків, які фізично недостатньо сильні і відчувають тиск очікувань оточуючих, може помітно знизитися [17].
Норма розумової твердості - стереотип, згідно з яким чоловік повинен бути
розумним і компетентним. Через цей стереотип чоловіки з величезною важкістю усвідомлюють, що чогось не знають, і вважають за краще не питати поради. Чоловік, який намагається відповідати цій моделі повної компетентності, починає тривожитися, як тільки зауважує, що чогось не знає [17].
Норма емоційної твердості - стереотип мужності, згідно з яким чоловік повинен відчувати мало почуттів і вирішувати свої емоційні проблеми без допомоги оточуючих [17].
Згідно з нормою антижіночності чоловікам слід уникати специфічно жіночих занять, видів діяльності та моделей поведінки [14].
Існують численні варіанти ідеальної моделі гендерних ролей, серед них можна виділити наступні:
● нетрадиційна модель ( Ф. Мерінг і Р. Тернер ): жінка працює поза домом для заробітку, але основною сферою діяльності для неї залишається сім'я;
● трифазна модель (А. Мюрдаль і В. Клейн ): жінка працює, потім народжує і ростить дітей, потім знову працює;
● модель симетричних ролей- двохкар'єрна сім'я (Р. і Р.Раппопорт, Б.Фрідан): обоє партнерів роблять кар'єру і порівну ділять сімейні обов'язки;
● ідентичні ролі (Дж. Трібілкот, Н. Вайсстайн): свобода, справедливість,
рівність можливостей;
● андрогінна модель (С. Бем), універсальна або моностатева (Е. Россі, Б.Форіш): кожна людина повинна володіти як чоловічими, так і жіночими якостями;
● радикально-феміністська модель (Дж. Бернард, К. Сафіліос Ротшильд): відмова жінок від виконання традиційних сімейних ролей і передача цих функцій суспільству [21].
Деструктивний вияв гендерного стереотипу полягає в тому, що:
1. по-перше, гендерні стереотипи в суспільстві функціонують як стандартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які відповідають поняттям "чоловіче" та "жіноче". Така категоричність може зашкодити розвитку нових явищ, які з'являються в суспільстві, що трансформується (перехід до ринкової економіки, поява нових можливостей для самореалізації, необхідність власної активності задля досягнення будь-якої мети тощо). Гендерний стереотип - це перш за все сприйняття, оцінка людиною статі та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом застосування загальних характеристик щодо представників обох гендерів, без достатнього врахування можливих відмінностей всередині кожного гендера. Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених відмінностей у зв'язку з політико-соціальними проблемами статі, специфікою їх виявів за ринкових умов, стосовно можливостей реалізації особистості як фахівця, лідера, політичного діяча тощо;
2. по-друге, гендерні групові стереотипи спрямовані перш за все на досягнення необхідних умов існування для більшості та нерідко потребують достатньо багато зусиль та часу для досягнення передбачених за їхньої реалізації надбань. При цьому представник певного гендеру буває змушений підпорядкувати власні інтереси колективному, незважаючи на особистісні позастатеві якості та переконання. Якщо індивід ступає на шлях заперечення власного гендеру, як такого, що закріплений у суспільному досвіді та практиці, то він частково визнається маргиналізованою особистістю, що позбавляє його/її можливості ефективного функціонування у соціумі;
3. по-третє, відтворення гендерних стереотипів у незмінному вигляді може здійснюватися протягом тривалого часу у різних індивідів та спільнот. При чому, чим стійкішими є гендерні стереотипи цілей та установок соціального суб'єкту, тим менше у нього можливостей для розвитку та саморозвитку. А така ситуація, оскільки гендерний стереотип є груповим явищем, призводить до уповільнення прогресивних перетворень в соціумі, які так чи інакше торкаються життєтворчості обох гендерів та їхньої взаємодії;
4. по-четверте, наявність гендерного стереотипу стосовно того, що є публічною та приватною сферою призводить до замовчування антисоціальних, протиправних дій. Прикладом такого деструктивного вияву гендерного стереотипу є те, що офіційна статистика враховує лише невелику частину всіх випадків зґвалтування та насильства в родині, оскільки "сором" пов'язаний з цими явищами, відлякує як жінок, так і чоловіків від судового процесу з притаманним йому публічними свідченнями та розголосами;
5. по-п'яте, соціальні очікування відносно певної статі, формують у жінок та чоловіків соціально схвальний стиль поведінки. Патріархальна культура сформувала гендерний стереотип стосовно жінки, як істоти, пріоритетною сферою діяльності якої є родина, відповідно соціум не вимагає від жінки професійних досягнень та кар'єрного просування, як гаранта підвищення свого соціального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює інфантилізацію жінок, справляє руйнівний вплив на самоусвідомлення жінки та її самооцінку, що фіксують дані соціологічних досліджень. А як наслідок, неможливість адекватного входження жіночого суб'єкту до нових соціальних процесів та перетворень [35].
Оцінка ролі гендерного стереотипу має подвійний характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та спрощення соціального середовища, заважають його адекватній оцінці, обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого боку, варто зважати на конструктивні вияви гендерного стереотипу, які полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про нову реальність та суб'єктів цієї реальності у суспільстві, що трансформується. Без наявності у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило суспільні перетворення та процес набуття нового досвіду.
Із підтримкою деяких традиційних патріархальних стереотипів, у всіх країнах побутують демократичні погляди і вимоги, які відкидають очікування та упередження.
За віковою традицією, суспільство очікує від жінок насамперед таких характеристик, як лагідність, покірність, емоційність, беззахисність, балакучість, виконання ролі матері та домогосподарки, а від чоловіків - мужності, сили, впевненості, цілеспрямованості, жорсткості та ролей працівника-годувальника і лідера. Стосовно України можна сказати, що громадська думка суттєво не відрізняється від інших країн світу - в суспільній свідомості за жінкою закріпився образ матері-доглядальниці, виховательки та домогосподарки. Тобто суспільство очікує від жінки, на відміну від чоловіка, виконання двох соціальних ролей, що інколи важко поєднуються - матері й годувальниці, вважаючи, що це є найнеобхіднішою сферою самореалізації жінки [27]. Говорячи про гендерні стереотипи в ЗМІ, варто зазначити, що вони є вже звичним явищем - протягом всієї історії діяльності в ЗМІ відображалися гендерні відмінності в існуючих тоді суспільствах, закріплювалися традиційні гендерні ролі. Як наслідок, стереотипне висвітлення жінок і чоловіків у мас-медіа є доволі потужним: воно містить подвійний стандарт оцінки суспільного внеску людини, залежно від її статі, різне оцінювання мотивації однакового вчинку чоловіка та жінки (як мотивованого обов'язками перед суспільством для чоловіка; як саможертовний, особистий, мотивований обов'язками перед родиною - для жінки) тощо. Такі стереотипи сприйняття, а отже, висвітлення жінок і чоловіків, представники мас-медіа застосовують і несвідомо, та навіть тоді, коли вони не є визначені політикою певного засобу масової інформації.
Згідно дослідження, проведеного В. Слінчук, одним з найпоширеніших стереотипів, які транслюються засобами масової інформації, є образ жінки-берегині, хранительки домашнього вогнища, який характеризує призначення жінки у переважно приватній сфері, а також образ чоловіка-годувальника сім'ї. Про це свідчать, зокрема, такі фрагменти статей: "Дружина - домашня господиня, мати, хранителька вогнища"; "жінці самою природою приділялася роль лагідної ягниці, терплячої хранительки домашнього вогнища"; "дружина - хранителька цього вогнища, вона заспокоїть, приголубить, до неї повернешся після роботи, а вона, уся в чеканні й радості, відразу побіжить вас чим-небудь смачненьким годувати"; "чоловік захищає свій світ у відкритому бою, на полі битви"; "чоловік перебирає на себе максимум абстрактних лицарських функцій, що пов'язані з великим ступенем ризику - він годувальник, мисливець, захисник, воїн" [66]. Поширеним стереотипом, згідно цього дослідження, є образ жінки та чоловіка як партнерів у різних сферах суспільного життя: "При першому погляді спрацьовує інстинкт: чоловіка розглядаю як потенційного партнера - зовнішність, фігура. Прикидаю, чи гарні вийдуть діти" ; "...зайва шлюбна заклопотаність неминуче ускладнює пошук партнера"; "коли люди збираються поєднувати свої долі, насамперед мали б вияснити, чи влаштовують їх недоліки партнера" [66, 83].
Цікавою стереотипною парою є образи Адама та Єви, які виділила авторка дослідження. Зазвичай вони вводяться в текст тоді, коли потрібно вказати на гріховне походження людини. жінку характеризують як "винахідливу Єву", а чоловіка - як "наївного Адама": "Адамам подобається, коли жінки їх добиваються, догоджають їм, сваряться за них. Під впливом сексуальної революції відбуваються зміни у розумінні нормативної, "правильної" мужності і жіночності"; "він в стосунках займає вичікувальну позицію - мовляв, нехай вона сама мене вибере, нехай перша виявить ініціативу" [66, 85]. Образ жінки-Єви ЗМІ подають неоднозначно: з одного боку, присутні метафорично-піднесені визначення: "Жінка - витвір сьомого дня творення, вінець, підсумковий результат усіх трудів Бога зі створення нашого світу". З іншого - частими є негативні описи з сексуальним підтекстом: "Самка з постійним статевим потягом - перша жінка (Єва)"; "Чоловік спочатку сприймає жінку як Єву (передусім статеву партнершу)" [66, 89].
Помітною стає переорієнтація патріархальних стереотипів на більш демократичні, журналісти наголошують на тому, що сильною статтю у наш час стають жінки: "Все ж жінки сильніші за чоловіків", "жінки, зараз усі сильні. Не обов'язково навіть цю "спину" використовувати, але хочеться знати, що вона є", щодо чоловіків: "Триває процес фемінізації сильної статі, її представники перебирають такі споконвіку жіночі риси, як чутливість, боязкість, сором'язливість", "Сучасна Попелюшка сама у змозі влаштувати собі бал, і присутність на ньому Принца нібито зовсім і не обов'язкова" [66, 90]. За даними дослідження, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України в 2007 році, найпопулярнішими стереотипними конструкціями в українських друкованих ЗМІ є стереотипні образи та практики жінки-матері, жінки-сексуальної подруги, жінки-трудівниці, жінки-активістки та жінки-політика. При продукуванні образів жінки-модниці, жінки-політика, жінки-сексуальної подруги, жінки-активістки та жінки-порадниці, зображені авторами публікацій соціальних ролей чоловіків, мають часто деструктивний характер. Подання та опис соціальної активності українських жінок у вітчизняній пресі майже завжди відбувається через репрезентацію їхньої статі, віку або сімейного стану, що дуже відрізняє їх від подання образів чоловіків, які переважно подаються через критерії професійності та майстерності. Стереотипні уявлення при описі чоловічих життєвих практик, на відміну від жіночих, журналісти використовують менш активно. Автори дослідження виділяють наступні стереотипні конструкції щодо узагальнення чоловічих сучасних образів: чоловік-батько, чоловік-бізнесмен, чоловік-маргінал, "зірка", спортсмен, красень, професіонал, експерт, сексуальний друг (партнер), політик, хворий та працівник, натомість доводять, що такі образи як чоловік-герой, активіст, воїн практично відсутні [67]. Таким чином, образи жінок та чоловіків у друкованих виданнях ЗМІ сьогодні є здебільшого багатогранними, комплексними, які не обмежуються стислим переліком рис характеру, що приписуються тому чи іншому стереотипу. Такі соціально значущі психологічні характеристики, як упевненість, честолюбство, професійність, рішучість, розум, самостійність, сміливість, спритність, інтелектуальність, кмітливість, компетентність так само часто застосовуються в пресі для характеристики жінок, як і для чоловіків. При висвітлення в ЗМІ жіночого образу, увага звертається переважно на характеристики, які вважаються традиційно притаманними більшою мірою жінкам, ніж чоловікам: дбайливість, емоційність, енергійність, заповзятливість, врода, м'якість, наполегливість, ніжність, пасивність, покірність, поступливість, привабливість, терпимість, чуйність тощо. Специфіка висвітлення ролі чоловіків у суспільстві полягає в тому, що їхні провідні характеристики зорієнтовані на соціально-економічну сферу: багатство, змагання, логічність, самовпевненість, споглядальність. Разом із тим, за даними дослідження Центру соціальних експертиз, у публікаціях загальноукраїнських та регіональних ЗМІ сьогодні простежується тенденція щодо висвітлення чоловіків як осіб, для яких характерна (як і для жінок) боязкість та залежність, хоча провідними характеристиками вважаються активність та енергійність [67].
Отже, підбиваючи підсумки, ми можемо сказати, що засоби масової інформації сьогодні виступають не тільки важливим суспільним інститутом, але й каналом передачі і отримання інформації. Саме тому зараз вони розглядаються одним з важелів впливу на масову суспільну свідомість, четвертою гілкою влади, невід'ємною частиною становлення інформаційного суспільства тощо. А отже, гендерні стереотипи, що побутують в текстах ЗМІ обов'язково вкорінюються в свідомості пересічних громадян - як ті, що вже існували, так і ті, які недавно з'явилися, а крім цього, за допомогою ЗМІ поширюються стереотипні образи та практики, запозичені з інших країн.
ВИСНОВКИ
Гендерні стереотипи є важливою складовою і базою соціалізації, адже без деяких усталених понять, нам би довелося пізнавати суспільство по-новому, що за сучасного устрою, інформаційного суспільства, здається майже не реальним. Ще з початку існування людства у людей склалися певні уявлення про навколишній світ, про себе, про представників протилежної статі.
Гендерний стереотип - це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і рис характеру чоловіків і / або жінок. Дані стереотипи проявляються у всіх сферах життя людини: самосвідомості, в міжособистісному спілкуванні, міжгруповій взаємодії. Вони дуже стійкі.
Здебільшого гендерні стереотипи є суттєвим перебільшенням відмінностей між чоловіками та жінками. Вчені розходяться в питанні походження гендерних стереотипів. Одні вважають, що вони засвоюються через систему соціалізації, інші - через розподіл праці та культурні норми.
В теоретичній частині ми розглянули різні концепції формування гендерних стереотипів (Т.Парсонс і Р.Бейлс; Уільямс і Бест; Астаф'єв та ін.).
Гендерні стереотипи виявляються, насамперед, як гендерно-ррольові стереотипи, що стосуються різних соціальних ролей, які грають чоловіки та жінки в суспільстві.
Гендерно-рольові стереотипи, що не відповідають реаліям сьогодення, стають проблемою як для суспільства, так і для окремої людини, бо вони породжують проблеми у формуванні гендерної ідентифікації, знижують загальний рівень здоров'я нації, а також можливість самореалізації.
Також ми охарактеризували групи стереотипів, їхні функції, а також конструктивний і деструктивний вияв гендерних стереотипів.
Гендерно-рольові стереотипи відіграють важливу роль у процесі пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має об'єктивну природу. Проте, інколи людина прагне відповідати цим стереотипам свідомо чи несвідомо, може негативно позначитися на її самореалізації.
Самореалізація - здійснення, реалізація свого потенціалу можливостей, своїх набутих можливостей.
В теоретичній частині ми визначили і охарактеризували критерії та механізми самореалізації.
Самореалізація це не лише внутрішня задоволеність, але це задоволеність, корисність і продуктивність, які спрямовані на благо як особистості, так і соціуму. В зв'язку з цим велике значення мають гендерно-рольові стереотипи, що можуть обмежувати, накладати відбиток на можливість самореалізації особистості.
В третьому підпункті ми розглянули можливі шляхи подолання цього. Отже, мати чіткі уявлення про свій гендер, слідувати своїм внутрішнім бажанням, а не нав'язаним суспільством стереотипами, покликана гендерна терапія. В маленьких групах, тренінгах, люди можуть програвати різні ролі, дізнаватися нове про себе та представників іншої статі. Це лише один з можливих варіантів, який в подальшому допоможе в реалізації можливостей кожної людини.
36
Документ
Категория
Разное
Просмотров
445
Размер файла
77 Кб
Теги
diplom, chastina, teoretichna
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа