close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Pz 2 2 ta 3 pitannya (2)

код для вставкиСкачать
1. Вікові особливості студентів та викладачів.
Термін "студент" має латинське походження і в перекладі українською мовою означає людину, що старанно працює, учиться, тобто оволодіває знаннями. Завдяки спільному виду діяльності - учінню, спільному характеру праці студенти утворюють певну соціально-професійну групу, провідною функцією якої є набуття відповідних знань та умінь в галузі обраної професії, навичок самостійної творчої діяльності.
Другий період юності, на який припадає студентський вік, має специфічні закономірності й являє собою важливий етап у розвитку особистості. У цей період відбувається становлення фахівця, формування його світогляду, ідеалів, переконань. Студентські роки для молодої людини слід розглядати не тільки як підготовку до майбутньої професійної діяльності, але й як першу сходинку до зрілості. К. Д. Ушинський вважав період життя людини від 16 до 22-23 років найбільш вирішальним: "Тут саме завершується період утворення окремих низок (плетениць) уявлень, і якщо не усі вони, то значна частина їх групуються в одну мережу, досить широку, щоб надати вирішальну перевагу тому чи іншому уявленню у напряму думок людини та її характері".
Студента як людину певного віку і як особистість можна розглядати у трьох іпостасях:
• соціальній, яка обумовлена належністю студента до певної соціальної (академічної) групи і виявляється через виконання ним функцій майбутнього фахівця;
• психологічній, що являє собою єдність психічних процесів, станів і таких властивостей особистості, як характер, темперамент, спрямованість, здібності, від яких, власне, й залежить протікання психічних процесів та виникнення психічних станів;
• біологічній, що включає в себе тип нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, соматичний тип, психомоторику, фізичний стан тощо.
Це означає, що дослідження якостей і можливостей студентів, їх вікових та особистісних особливостей слід проводити в усіх зазначених напрямах.
Ю. О. Самарин виділив ряд характерних рис та протиріч соціально-психологічного характеру, що мають місце у розвитку студентської молоді. У цей період молода людина здійснює вибір професії, оволодіває нею і починає випробувати себе в інших сферах життя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці формуються світогляд, етичні та естетичні погляди на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій. Багато які зі сфери теоретичних уявлень переходять у сферу практичних здійснень (кохання, шлюб, створення власної сім'ї). Однак, у зв'язку з матеріальною залежністю від батьків та необхідністю підкорятися існуючому в навчальному закладі розпорядку, виникає економічне протиріччя між різноманітністю бажань і можливістю їх здійснення, яке студент іноді намагається розв'язати додатковим заробітком на шкоду своїй основній учбовій діяльності.
Поєднання роботи з навчанням на денній формі створює ще одне протиріччя - надзвичайний дефіцит часу, який позначається або на якості учіння, або на сімейних взаємовідносинах, а у кінцевому результаті призводить до зниження інтенсивності інтелектуального та емоційного життя. Коли у студента виникає вибірковий інтерес до тієї чи іншої галузі знань і виникає бажання заглибитися саме у цю галузь, ресурси часу виявляються недостатніми.
Наступне протиріччя полягає у тому, що хронічно не вистачає часу на переробку постійно зростаючого потоку інформації. Знаннями ж стає тільки та інформація, що перероблена і засвоєна людиною. Отже широта інформації часто вступає у протиріччя з глибиною її осмислення.
Існує ще одна особливість психічного розвитку студентів: якщо в середній школі навчання і виховання завжди випереджують розвиток, то у вищому навчальному закладі розвиток студентів іноді випереджує навчання і особливо виховання.
Для другого періоду юності типовим є максималізм і категоричність оцінок, які не завжди свідчать про принциповість. Категоричність може виявлятися через негативне ставлення до думок дорослих, неприйняття їхніх думок, особливо у взаємовідносинах з людьми похилого віку. За відсутності позитивного виховного впливу у молодих людей, які не мають ділових контактів з дорослими людьми, не виникає властивого зрілості почуття активності. В результаті вони можуть спрямовувати власну активність по антисоціальних напрямах, вступати в конфлікти з оточуючими. Американський психолог Р. Мей вважає, що переситившись вченою мудрістю своїх знань, студенти часто відчувають потребу якимось чином "вибрикнути". "Навряд чи вдається утримати їх, - пише він, - але можливо підказати, куди направити свою бунтарську силу. Імовірно, на якомусь етапі кожна молода людина відчуває бажання повстати, "підняти дим коромислом", заявити про себе як незалежну особистість, навіть якщо це дорого обійдеться їй та оточуючим. Це говорить лише про життєву силу, що рветься назовні, енергію і потенційні можливості, про творче багатство інстинктивних потягів. Спроби дорослих утримати цей потік принесуть більше шкоди, ніж користі. Більш вірне рішення - спробувати спрямувати цей потік у творче русло". Враховуючи це, викладачі мають бути мудрими і толерантними, вірити в студентів, спираючись у виховній роботі на їх позитивні якості.
Вже з перших курсів студентів характеризує здатність до критичних міркувань, нерідко в них можна спостерігати скептично критичне та іронічне ставлення до ряду викладачів, до режиму вищого навчального закладу. Гостра критика інших людей часто поєднується у студентів з не менш гострою самокритикою. Але самооцінка в них є суперечною і часом нереалістичною. Вона здійснюється шляхом порівняння ідеального і реального "Я". Разом з тим образ ідеального "Я" ще не ствердився і може бути випадковим, а реальне "Я" сприймається нечітко й ілюзорно. Це викликає внутрішню невпевненість у собі, що часто супроводжується зовнішньою різкістю та розв'язністю.
Дослідження психологів показали, що в другий період юності розвиток таких важливих для навчання психічних процесів, як мислення, пам'ять, увага відбувається нерівномірно. Особливо помітні "спади" і "підйоми" у розвитку мислення і пам'яті. "Підйоми" у розвитку мислення припадають на вік 20, 23 і 25 років. "Спади" спостерігаються у 22 і: 24 роки. "Підйоми" у розвитку пам'яті припадають на 18, 23 і 24 роки, "спади" - на 22 і 24 роки. Як видно з наведених даних, існує тимчасова розбіжність "підйомів" і "спадів" у розвитку пам'яті і мислення. Зміни в пам'яті як би підготовляють зміни в розвитку мислення.
У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання виражені більш інтенсивно. 19, 22 і 25 років є оптимальним віком для розвитку інтелекту. Наведені дані свідчать про суперечливий характер розвитку психічних функцій та інтелекту. Ця суперечливість не може не позначитися на успіхах у навчанні. Так, у 18-літньому віці студент може запам'ятати досить великий обсяг навчальної інформації, що збільшився на другому курсі (пам'ять у цей час досягає високого розвитку), але не може здійснити розумову переробку всього отриманого матеріалу, оскільки мислення в цей час відстає від пам'яті. Цим, зокрема, можна пояснити, чому значна кількість студентів на екзаменаційній сесії за третій семестр має нижчу успішність, ніж у перших двох.
Складні і нові завдання,-що виникають перед студентом вже на першому курсі, вимагають чіткої організації навчального процесу, виховання в студентів навичок самостійної роботи з навчальною та науковою літературою, умінь самостійного розподілу свого часу між навчанням, побутом і відпочинком, а в багатьох випадках ще й підробітками. Наведений матеріал свідчить про необхідність врахування вікових змін у розвитку психологічних функцій при організації самостійної роботи студентів, яка має бути спрямована перш за все на осмислення навчальної інформації, а не тільки на її запам'ятовування.
Окремо слід зупинитися на проблемі адаптації першокурсників до навчання у вищих навчальних закладах. Різка зміна багаторічного стереотипу роботи, до якого звикли юнак чи дівчина (динамічного стереотипу за І. П. Павловлм), іноді приводить до нервових зривів і стресових ситуацій. Перебудова динамічного стереотипу у кожного студента протікає індивідуально і залежить як від тину вищої нервової діяльності, так і від соціальних чинників. Серед головних труднощів, з якими стикаються першокурсники, психологи виділяють наступні:
• негативні переживання, обумовлені виходом зі шкільного колективу;
• невизначена мотивація вибору професії, недостатня психологічна готовність до неї;
• відсутність навичок самостійної роботи, невміння конспектувати, працювати з науковою літературою, словниками, каталогами тощо;
• невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що посилюється відсутністю щоденного контролю з боку викладачів;
• пошук оптимального режиму праці та відпочинку в нових умовах, налагодження побуту та самообслуговування, особливо при переході з домашніх умов до гуртожитку.
Як бачимо, зазначені труднощі не є однаковими за своїм походженням. Деякі з них мають об'єктивний характер, а інші обумовлені недоліками у довузівській підготовці, а також у вихованні в школі та сім'ї. Отже слід розрізняти дві складових адаптації студентів у вищому навчальному закладі:
а) професійну адаптацію - пристосування до характеру, змісту, умов та організації навчального процесу, розвиток навичок самостійності у навчальній та науковій роботі;
б) соціально-психологічну адаптацію - пристосування студентів до академічної групи, налагодження взаємовідносин з одногрупниками, знаходження власного стилю поведінки.
Адміністрація вищого навчального закладу, викладачі, студенти старших курсів мають сприяти включенню першокурсників у нові для них види діяльності та нове коло спілкування. Значну допомогу у вирішенні цих завдань можуть надати психологічні служби вищих навчальних закладів.
Коло інтересів студентів не обмежується тільки навчальним матеріалом, а простягається у галузі науково-дослідної, суспільно-політичної, трудової діяльності. Вони беруть активну участь в політичному житті країни, діяльності органів студентського самоврядування, виступають з доповідями на студентських наукових конференціях, працюють на підприємствах різних форм власності. На останньому слід зупинитися більш докладно. Нові умови життя і навчання змінили причини і форми включення студентів у трудову діяльність. Дослідження, яке проводилося в НТУУ "КПІ" у 1998 році показало, що низька стипендія, функціональне безробіття батьків, неплатоспроможність організацій - спонсорів навчання студентів та інші фактори змушують студентів стаціонару шукати всіляких можливих підробітків. Як результат, близько половини з них (50,5 %) включені у ті чи інші види трудової діяльності: малий бізнес, посередництво, збирання інформації, репетиторство, роботу на виставках тощо. Перелік мотивів студентів, що актуалізуються в процесі їх підробітків, а також частоти вибору цих мотивів вказані у таблиці 1
Мотиви трудової активності студентів
Таблиця 1Що приваблюєКількість працюючих студентів, %Гроші90.1Спілкування з людьми75.2Цікава робота70.3Вільний графік роботи67.3Незалежність від батьків62.4На роботі я розвиваюсь як особистість60.4Робота пов'язана з моїм майбутнім фахом59.4Зручний час роботи50.5Різноманітність роботи47.5Сталість38.6Недалеко від дому30.7
Змінилися і роботодавці. Найбільша частка робочих місць була надана студентам приватними фірмами та підприємствами - 52 %, а частка робочих місць у державному секторі складала лише 12 %. На думку авторів посібника, розв'язати проблему працюючих студентів у недалекому майбутньому покликане дистанційне навчання, мережа якого розширюється в Україні з кожним роком.
Описані особливості та протиріччя розвитку особистості молодої людини у вищому навчальному закладі мають важливе значення для студентів, які прагнуть глибше зрозуміти свої психологічні властивості й враховувати їх при плануванні навчання та інших видів своєї діяльності.
2. Типи особистості студентів та викладачів. Чинники, що визначають соціальний психологічний портрет студента і неабиякою мірою впливають на успішність навчання, можна розділити на дві категорії: ті, з якими студент прийшов у вуз (їх тільки можна брати до уваги), і ті, які з'являються в процесі навчання (ними можна управляти).
До першої категорії відносяться: рівень підготовки, система цінностей, відношення до навчання, інформованість про вузівські реалії, уявлення про професіональне майбутнє.Ці чинники багато в чому визначаються загальною атмосферою в країні і конкретними "побутовими знаннями" тих, хто був безпосереднім джерелом інформації. Впливати на них можна лише побічно, констатуючи і використовуючи їх як відправну крапку для здійснення впливу на студентів.
Чинники першої категорії працюють переважно на етапі пристосовування, коли першокурсники намагаються зрозуміти, "куди я потрапив" і "хто мене оточує". Студент повинен дуже швидко зорієнтуватися і з нових позицій освоїти способи і методи навчальної діяльності, зрозуміти систему норм і правив, існуючих на факультеті і в його навчальній групі, розробити свою систему цінностей по відношенню до навчання, майбутньої роботи, викладачів.Поступово вплив чинників першої групи слабшає, і вирішальну роль починають грати чинники другої групи. До них можна віднести: організацію навчального процесу, рівень викладання, тип взаємостосунків викладача і студента і т.п.
Вся сукупність сучасних студентів досить явно розділяється на три групи.
Першу складають студенти, орієнтовані на освіту як на професію. В цій групі найбільше число студентів, для яких інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній - найголовніше. Лише вони відзначили схильність продовжувати свою освіту в аспірантурі. В цій групі біля третини всіх студентів.
Другу групу складають студенти, орієнтовані на бізнес. Для них освіта виступає як інструменту для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею і т.п. Вони розуміють, що з часом і ця сфера вимагатиме наявність освіти, але до своєї професії вони відносяться менш зацікавлено, ніж перша група.
Третю групу складають студенти, яких, з одного боку, можна назвати "ті, що ще не визначилися", з іншого - заклопотаними різними проблемами особистого, побутового характеру. На перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми. Вони не можуть вибрати свій шлях, для них освіта і професія не представляють такого інтересу, як у перших двох груп. Можливо, самовизначення студентів даної групи відбудеться пізніше, але можна припустити, що в ту групу потрапили люди, для яких процес самовизначення, вибору шляху, цілеспрямованості нехарактерний.
Існують якісні відмінності, зокрема, результати аналізу статистичних даних показують, що у "комерційних" студентів більш яскраво виразимий прагнення до досягнення успіху в сфері бізнесу, у зв'язку з чим вони вище, ніж "бюджетні" студенти, оцінюють значущість хорошої освіти, професійної підготовки, вільного володіння іноземними мовами, духовно і культурно багатого життя.
Виявилися відмінності в структурі мотивації отримання вищої освіти у порівнюваних груп студентів: "бюджетні" студенти в цілому виказали більш традиційні установки - отримати диплом, набути професію, вести наукові дослідження, пожити студентським життям, тоді як у "комерційних" студентів домінує прагнення добитися матеріального благополуччя, вільно оволодіти іноземними мовами, стати культурною людиною, отримати
можливість навчання, роботи за межею, освоїти теорію і практику підприємництва, добитися пошани в крузі знайомих, продовжити сімейну традицію.
Контингент "комерційних" студентів в більшості своїй представлений випускниками середніх шкіл, хоча серед них дещо більше осіб, що мають досвід трудової діяльності в сферах народного господарства, чим серед "бюджетників". По числу вузівських "відмінників" вони поступаються "бюджетним" студентам.
Слід виділити дещо більше типів сучасних студентів, чим простий розподіл на "бюджетних" і "комерційних", причому ці типи зустрічаються і в тій і в інший з описаних груп.
Перший тип умовно можна назвати "підприємцем". Цей студент віддає перевагу досягненню успіху в сфері бізнесу, дістає вищу освіту для того, щоб освоїти теорію і практику підприємництва, швидко просуватися по правильності вибору спеціальності, навчання, відповідності йому своїх здібностей, але в той же час він більш критичний до свого навчального закладу, розміру заробітної платні, умовам праці, перспективи службової кар'єри, не побоюється безробіття, у нього більш розвинуті (по самооцінці) такі актуальні особові якості, як індивідуалізм, професіоналізм, заповзятливість, самостійність здатність міняти погляди при зміні обставин, швидке пристосовування і в нові умови.
Другий тип з тією ж часткою умовності називають "емігрант". Вища освіта "емігранти" в більшій мірі одержують для того, щоб вільно оволодіти іноземними мовою, отримати можливість навчання, роботи за межею. Вони упевнені в правильності власного вибору спеціальності і у відповідності йому своїх здібностей, а також в можливості вузу дати їм підготовку на необхідному рівні. У них добре розвинуті (по самооцінці) індивідуалізм, життєвий оптимізм легка пристосовуємість в нових умовах.Обом цим типам протистоїть "традиціоналіст". Він цінує хорошу освіту, професійну підготовку, дістає вищу освіту для того, щоб отримати диплом, вести наукові дослідження, менш критичний по відношенню до вузу,гірше знає реалії подальшої професійної діяльності, більше побоюється безробіття, у нього сильно розвинуті професіоналізм і працездатність, менш - заповзятливість, здатність ризикувати, міняти погляди при зміні обставин, уживатися в нових умови, життєвий оптимізм.
Можна виділити три основні типи діяльності і поведінки студентів у сфері навчання і пізнання:
1 тип особи відрізняється комплексним підходом до цілей і задач навчання у вузі. Інтереси студентів зосереджуються на більш широкій області знань, ніж передбачено програмою, соціальна активність студентів виявляється у всьому різноманітті форм життя вузу. Цей тип діяльності орієнтований на широку спеціалізацію, на різносторонню професійну підготовку.
2 тип особи відрізняється чіткою орієнтацією на вузьку спеціалізацію. І тут пізнавальна діяльність студентів виходить за рамки навчальної програми. Проте якщо першому типу поведінки властиве переживання програми, так би мовити, вшир, то в даному випадку цей вихід здійснюється углиб.
3 тип пізнавальної діяльності студентів зорієнтована на засвоєння знань і придбання навиків лише у межах навчальної програми. Цей тип діяльності -найменше творчий, найменше активний.
Ряд дослідників виділяють п'ять груп студентів по відношенню до навчання:
До 1 групи відносяться студенти, які прагнуть оволодіти званнями, методами самостійної роботи, набути професійні уміння і навички, шукають способи раціоналізації навчальної діяльності. Навчальна діяльність для них - необхідний шлях до хорошого оволодіння вибраною професією. Вони відмінно вчаться з всіх предметів навчального циклу. Інтереси цих студентів зачіпають широке коло знань, більш ширше, ніж передбачено програмою. Вони активні у всіх сферах навчальної діяльності.
До 2 групи відносяться студенти, які прагнуть оволодіти знаннями у всіх сферах навчальної діяльності. Для цієї групи характерне захоплення багатьма видами діяльності, але їм швидко набридає глибоко вникати в суть тих або інших предметів і учбових дисциплін. Вони не докладають багато зусиль на конкретні справи. Як правило, добре вчаться, але одержують інколи незадовільні оцінки з предметів, які їх не цікавлять.
До 3 групи відносяться студенти, які виявляють зацікавленість тільки до своєї професії. Надбання знань і вся їх діяльність обмежується
вузькопрофесійними рамками. Для цієї групи студентів характерне цілеспрямоване, вибіркове придбання знань, і лише необхідних (на їх думку) для майбутньої професійної діяльності. Вони багато читають додаткової літератури, глибоко вивчають спеціальну літературу, добре і відмінно вчаться по предметах, пов'язаних з своєю спеціальністю; в той же час не виявляють належну цікавість до суміжних наук і дисциплін навчального плану.
До 4 групи відносяться студенти, які непогано вчаться, але до навчальної програми відносяться вибірково, виявляють інтерес тільки до тих предметів, які їм подобаються. Вони несистематично відвідують заняття, часто пропускають лекції, семінарські і практичні заняття, не виявляють цікавість до яких-небудь видів навчальної діяльності і дисциплінам
навчального плану, оскільки їх професійні інтереси ще не сформовані.
До 5 групи відносяться ледарі, які до навчання відносяться байдуже, постійно пропускають заняття, мають "хвости", їм допомагають товариші, і часто вони дотягують до диплома.Серед "відмінників" можна виділити лише три підтипи: "різносторонній", "професіонал", "універсал". Найбільш поширений серед відмінників перший підтип. Це студент допитливий, ініціативний, з широким світоглядом. Він вивчає не тільки першоджерела, рекомендовані навчальними програмами, але систематично читає додаткову літературу. Мотивом діяльності даної категорії відмінників, як правило, служить нестримне прагнення, до пізнання, їм подобається сам процес пізнавання нового, незвіданого, рішення складних задач.
Відмінники що орієнтується на професію, концентрують свою увагу
головним чином на профілюючих предметах, освоюючи загальноосвітні предмети більш поверхнево, хоча і прагнуть не опускатися нижче "5". Виділяють "вузького" відмінника, вивчаючого програмний матеріал тільки в об'ємі лекцій, підручника і обов'язкових першоджерел. Як правило, до останнього варіанту відносяться студенти з середніми здібностями, але з сильно розвинутим почуттям обов'язку. Такі студенти нерідко дуже добре усвідомлюють значення різносторонніх знань для повноцінної професійної діяльності, але їм просто не вистачає часу для того, щоб вивчати ще щось понад програму.
Серед "вузьких" відмінників можуть зустрітися іноді і такі студенти,
навчально-пізнавальна діяльність яких стимулюється егоїстичними інтересами (самоутвердження, кар'єра). До категорії відмінників-універсалів відносяться студенти, які поєднують позитивні сторони "різностороннього" і "професіонала". На жаль, таких студентів, які відрізняються величезною працьовитістю і разом з тим виключно обдарованих, талановитих, з блискучими природними здібностями (в першу чергу з відмінною пам'яттю), зустрічається не так вже багато.
Серед "хорошистів" можна виділити два підтипи: 1) студенти з гарними здібностями, але недостатньо працелюбні. В більшості випадків вони вчаться нерівно, з профілюючих предметів у них можуть бути і відмінні оцінки, тоді як у загальноосвітніх іноді навіть "три"; 2) студенти з середніми, здібностями, але з великою працьовитістю. Як правило, вони вчаться рівно по всіх предметах. Представники цього підтипу старанно записують всі лекції, але нерідко відповідають користуючись конспектом, підручником.
Залежно від успішності серед трієчників можна виділити декілька підтипів: 1) ті першокурсники, що не адаптувалися до специфічних умов вузівського навчання. Практика показує, що продумана система роботи по пристосовуванню першокурсників ще тільки складається, цей процес часто протікає стихійно, курс "Введення в спеціальність" проходить стадію становлення; 2) ті, які не здатні до сприйняття якості або логіки викладу пропонованого матеріалу. Ключі допомоги таким студентам в руках кафедр і викладачів - застосування наукової організація навчального процесу, вдосконалення якості викладання, здійснення індивідуального підходу до навчання і т. д.; 3) ті студенти, які припустилися помилки у виборі професії, що примушує думати про поліпшення роботи по профорієнтації школярів і відборі вступаючих до вузів; 4) ті, хто несумлінно відноситься до навчання. Як правило, це студенти, представляють свою майбутню діяльність легкою і безтурботною, яка не вимагає особливих знань і умінь.
Документ
Категория
Разное
Просмотров
114
Размер файла
32 Кб
Теги
pitannya
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа