close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

поетичний зорепад2014

код для вставкиСкачать
ДПТНЗ "КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ"
МАТЕРІАЛИ
на обласний заочний літературний конкурс "Поетичний зорепад" серед учнів та працівників професійно-технічних навчальних закладів
2014 р.
Матеріали
на обласний заочний літературний конкурс "Поетичний зорепад" серед учнів та працівників професійно-технічних навчальних закладів
ПІБ конкурсанта: Фурман Василь Антонович
Рік народження: 1973
Заклад: ДПТНЗ "Кам'янець-Подільське ВПУ"
Легенда про Діда
Життя - політ у невідомість.
І щоб не згубити совість,
Його прожити треба,
Долаючи всі біди, і сягнути неба.
Нас згадують лише словами,
Та ми живем в серцях достойними ділами.
Несват Василь - достойний приклад
Як треба жити і боротись,
Як треба воювати й працювати,
Як треба вчитись мудрості й людей навчати.
Коли приходить мудрості пора,
Тоді вагоміше стають слова.
Та істина, яку шукаємо весь час,
Сама приходить вже до нас.
І ми чудово розумієм,
Що ми живемо як умієм:
Будуєм, нищим, добре сієм.
Та зірка нашого життя буде на небі до тих пір,
Допоки справи наші у пошані.
Давно те було, ще у ті часи,
Коли наш край терзали революції і війни.
В сім'ї Юхима народився шостий син
І він був наймолодшим у родині. Сім'я велика: із батьками - десять душ.
Та працьовиті всі: і шість синів, й дві дочки.
Шкільні роки пройшли у голоді й роботі.
Та цю сім'ю тримала щирая турбота.
Одне за одного завжди стояли
І один одному всі завше помагали.
І ось прийшов гарячий серпень - сорок перший рік:
Війна пройшла полтавським краєм,
Фашисти підло сунули в наш бік
І Василя у армію вже проводжають.
І ось Василь уже курсант у танковому взводі,
Ще все таке нове, незвичне ззвоні. Не віриться - війна вже на порозі,
Всі молоді, та долю обдурить ніхто не в змозі.
Зловісний той парад у листопаді
І звідти зразу же на фронт.
І Несват в танковій бригаді
У перший бій попав, в коловрот.
Недарма станція, де був той бій,
Носила назву Пєкліно, щоб взяв її лихий!
Там полягло багато наших хлопців
Таких ще молодих .....а в танку - як в коробці.
Снаряд потрапив в башню, де сидів мій дід.
Важке пораненя: осколок в голові.
Та це лише початок у війні. І дід сказав: "Не страшне це поранення мені...".
А тут я зроблю невеликий екскурс,
Пройду назад дорогою його життя.
Ще в школі мав він хист до іноземних мов
І вчитель дав йому німецької ази основ.
І Несват мову вивчив добре ще у школі
І це зробило різкий поворот в подальшій долі.
Після шпиталю Несват потрапляє у спецназ,
Стає він грізним диверсантом.
І в сорок третьому на Білорусь скидають цей загін десантом.
І нищать хлопці техніку фашистську,
Вбивають шуцманів і страростів.
І ворог підступив вже дуже близько.
Та цей загін багато шкоди їм зробив.
І знов поранення, концтабір Бухенвальд,
І крематорій пащу відкрива зловісно. Та дід і тут не здавсь, він як залізний.
І знову мова врятувала для життя.
Його узяли як перекладача
Допитувати наших полонених.
Та дід мій - він не просто бойовий -
В таких випадках він скажений.
Утік Василь з концтабору до своїх,
Ну, звісно ж, втрапив у НКВД.
Та знову діду посміхнулась доля.
І в школу розвідки учитися він йде.
І перше і важке завдання, І ось він форму ненависну одягнув.
Він Еріх Вайс, він гауптман із Криму.
Та розвідка - це все без шуму й диму:
Все треба нишком так робити І користь своїм людям приносити. І було важко діду прикидатись
Та головне завдання - не попастись.
І він достойно виконав його. У квітні сорок п'ятого на Ельбі Він вже в бригаді кінної розвідки.
Та в спішному порядку викликають його звідти.
Для всіх у сорок п'ятому війна скінчилась,
А дід мій ще три роки воював. До Англії його уряд заслав.
Там він виконував ще не одне завдання.
Та він розвідник ще за тих часів,
Тому тримає це у таємниці до цих пір. Аж в сорок восьмому його війна скінчилась
І він почав вже мирно працювати.
Мій дід дітей почав навчати.
Він- Вчитель іноземних мов - Віддав цій справі аж сорок п'ять невтомних років.
І зараз він у свої дев'яносто два ще пам'ятає ті буремні роки.
І я пишаюся тим, що я нащадок свого діда,
Бо він легенда і історія жива.
Йому присвячую я свої вчинки і діла
І хочу бути я достойним спадкоємцем
Усіх тих знань і мудрості його,
Котру всотав він з порохом і кров'ю,
І правду, за яку стояв стіною,
І ненастанну волю до життя....
Прекрасна УТ (версія 2014)
Одна вона у нас така - уся співуча і дзвінка, Уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка.
Т. Шевченко
Господь створив нас ізначально
Творить добро і жити по його законам.
Законам мирним, справедливим.
По суті, люди всі миролюбиві. Та мова піде про одну країну,
Яка і зараз сколихнула світ.
Яка з початку свого існування,
Жила у праці й боротьбі,
Яка усім своїм єством хотіла миру на Землі!
Прекрасна УТ, тебе ми возвеличуєм в піснях,
За тебе боремось страждаєм.
Недарма син великий твій Тарас
Назвав тебе прекрасним раєм...
Та саме він побачив в раю зло, Яке вогнем несправедливості пекло.
І він вступив в двобій з цим злом
За свою рідну УТ Прекрасну.
І навіть зараз, через 200 літ,
Для нас він символ того часу,
Коли потрібно стать за правду,
Відвоювати честь країни.
За це багато хто загинув...
Шевченко - це епоха, щабель свідомості народу.
З його словами люди йшли у бій, відстоювать свободу.
Коли на нашу УТ прийшли чергові покидьки-лакузи,
Хотіли взять твою красу і твою працю полонити, То наші прадіди й діди завзято стали боронити
Майбутнє наше і наших дітей. Ми возвеличуємо подвиг тих людей,
Котрі так років 70 потому
Розбили вщент те зло, яке грозило не одному,
Яке могло зробить рабами всіх людей до п'ятого коліна.
Тарасова правда нетлінна...
Прекрасна УТ постала із руїн, почала оживати. І люди на благо країни стали працювати.
Та був то час примарної свободи,
Де були ніби братні всі народи...
Та пригадати варто тут Шевченка,
Який застерігав Прекрасну УТ:
Прорий своїм лукавим чадам,
Що пропадуть вони, лихі,
Що їх безчестіє, і зрада,
І криводушіє огнем,
Кровавим, пламенним мечем
Нарізані на людських душах,
Що крикне кара невсипуща,
Що не спасе їх добрий цар,
Їх кроткий, п'яний господар....
І знову ми до борні стали,
Прекрасну УТ відвоювали.
Вже більш як 20 років незалежні
І все це наше: і поля, й луги безмежні.
Та чи насправді волю ми здобули?
Чи це усе лиш міф і тягне хтось нас у минуле?
Ти довго сумнівалася, Прекрасна УТ.
І як могла ти стримувала роботящий люд.
Та всякому свавіллю є межа... Коли людину ріжуть без ножа,
Коли їй рота затикають, останні крихти відбирають.
Примушують іти в світи. Прекрасна УТ, де ділась ти?
Таке питання одночасно пройняло усіх. У відповідь почули наглий сміх....
І сколихнув Майдан ввесь світ! І виплеснулось море люті!
І люди без кайданів, у душі закуті,
Пішли без зброї за свої права... Під кулями упали за Прекрасну УТ...
І зараз ти, розтерзана імперськими нападками,
Скривавлена, шукаєш правди в цілім світі.
А правда тут - в Шевченковім одвіті:
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Моя співуча і прекрасна УТ,
Тебе відстоює твій роботящий люд.
За тебе - і життя, і душу я віддам!
За чисте небо дочкам і синам,
За щастя, волю, мирний труд
Ми все здолаємо, Прекрасна УТ!
10
Автор
vasfurman
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
77
Размер файла
3 415 Кб
Теги
зорепад2014, поетичний
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа