close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Безрукова Т. Пісні про фаянс не буде кінця?

код для вставкиСкачать
Безрукова Т. Пісні про фаянс не буде кінця? : про закриття музею історії заводу «Будянський фаянс» і подальшу долю його фондів // Проспект Правды (Харьков). – 2010. – № 25 (июнь).
Безрукова Т. Пісні про фаянс не буде кінця? : про закриття музею історії заводу "Будянський фаянс" і подальшу долю його фондів / Тетяна Безрукова // Проспект Правды (Харьков). - 2010. - № 25 (июнь).
У новітній історії селища Буди Харківського району листопад 2006 р. - чорна дата. Саме тоді Харківський господарський суд виніс вирок про банкрутство і ліквідаційну процедуру найбільшого в Україні виробника екологічно чистого фаянсового посуду АТЗТ "Будянський фаянс", що рік не дожив до свого 120-річчя. 1500 мешканців селища залишилися без роботи, закрили унікальний музей історії заводу "Будянський фаянс" і одну з найстаріших бібліотек в області.
А будяни плачуть
Ще наприкінці тисячоліття у автора і лауреата Муніципальної премії відомої майстрині Галини Чернової була мрія, велика і надто смілива для ентузіастів: створити у Будах музей-заповідник українського фаянсу. Тоді у селищі був фаянсовий завод -об'єкт соціальної стабільності для місцевого населення, музей, бібліотека. Нещодавно про селище активно заговорили як про історичну пам'ятку ХІХ ст. та культурно-краєзнавчий осередок. Чудова природа, визначні керамісти сучасності, фахівці фаянсу, привітні люди - все було для того, щоб перетворити старовинне слобожанське поселення в цікавий туристичний об'єкт, куди б приїздили туристи і платили гроші до куцого бюджету селища та району.
З жовтня 2006 р. почалася боротьба сам на сам громадськості селища за виживання. Ми поступово втратили завод, музей, стоїть закрита бібліотека, з минулого року безкінечно (і головне безнадійно) у Господарчому суді м. Харкова розглядається "Позовна заява Будянської селищної ради про передачу об'єктів соціально-культурного призначення до комунальної власності громади".
Говорячи людською мовою, селище просить суд спонукати АТЗТ "Будянський фаянс" віддати людям клуби, які за всякі часи були осередком культури (навіть під час окупації селища німецькими та угорськими військами у 1941-1943 рр.). На сім тисяч мешканців працює дві шкільні бібліотеки. Це при тому, що перша народна читальня у селищі була відкрита у далекому 1887 році. Наші люди завжди багато читали, влаштовували читацькі конференції, презентації, зустрічі з творчими особистостями. Зараз бібліотека, що налічує майже сім тисяч книжок, закрита у приміщенні клубу, за який воює селищна рада.
Після закриття заводу сформувалася, на жаль, невелика група будян, які твердо знали, що нам є що зберігати і чому не можна зраджувати. Полетіли листи у різні державні та громадські установи. Завдяки листу голови правління всеукраїнської Спілки краєзнавців, академіка НАН України П. Тронька на ім'я голови Харківської облдержадміністрації А. Авакова з вимогою розібратися зі станом справ навколо Будянського фаянсового заводу від З листопада 2006 р. почалося листування управлінь облдержадміністрації з керівництвом збанкрутілого підприємства. Саме в цей час повісили замок на двері унікального музею, що налічував більше семи тисяч експонатів. Важко, звичайно, повірити, що таке багатство хтось ризикне пустити з молотка, але в нашій історії багато чого неймовірного відбувалося.
На руїнах заводського музею
Ідея створення заводського музею витала у повітрі. У витоків стояли художники, краєзнавці, ветерани заводу. Свій відлік музей починає з 1980 року. Будяни приносили посуд з дому, що потім ставав експонатами у музеї. На ньому так і написано, наприклад: "Таріль подарована Л. С. Феніною, що мешкає на вулиці Фаянсовщик". Людмили Семенівни вже декілька років немає, а її подарунок милував очі відвідувачів.
Зазвичай відвідувачі починали свій огляд із залу, де неможливо було відірвати погляд від вази "Десять років Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками" (авт. С. Панасюк, І. Сень, М. Ніколаєв, Ю. Піманкін, А. Мірошніченко, 1955 р.). У музеї був стенд з фаянсовими виробами, створеними за часів "фарфорового короля, засновника заводу М. С. Кузнєцова". Захоплено роздивлялися відвідувачі комин кахляної печі зі старообрядницької церкви, що була на території заводу з 1887 року. Важко було зупинитися біля якогось конкретного експонату. Окремо демонструвалися подарунки споріднених підприємств і так званий "агітаційний фаянс".
Дива будянського фаянсу
Та найбільшу частину експозиції складали високохудожні вироби майстрів, які прийшли на завод у 1950-х роках. Це роботи митців, що не мислили своє життя без фаянсу: І. Сень, М. Ніколаєв, О. Рибіна-Конарева, Р. Вакула, Г. Чернова, Г. Кломбицька Ю. Піманкін, Б. П'яніда. Художників надихала українська природа, література, мистецтво. Це було справді золоте сторіччя будянського фаянсу. Майстри неначе сперечалися поміж собою: глечик "Птахи у квітах" (авт. М. Ніколаєв, Б. П'яніда, 1976 р.), блюдо "Зажурився козаченько" (авт. Г. Чернова, 1960 р.), блюдо "Їхав козак на війноньку" (авт. Б. П'яніда, 1970 р.), декоративна плита "Мавка" (авт. О. Рибіна-Конарєва, 1971 р.), ваза "Гончар" (авт. Г. Кломбицька, 1970 р.), сувенірні куманчики "Кум і кума" (авт. І. Сень, 1968 р.), "Жбанчик" (авт. Р. Вакула, 1973 р.), ріг "100 років з дня народження Лесі Українки" (авт. І. Сень, Б. П'яніда, 1971 р.). Творчу естафету підхопили митці, що прийшли на завод у 1980-х роках: В. Родіонова, В. Сідак, Ю. П'яніда, Л. Антонова, С. Тітовська. Їх роботи: блюдо "Харитон або Харько - засновник Харкова" (авт. В. Родіонова, 2002 р.), набір "Вечори на хуторі біля Диканьки" (авт. Ю. П'яніда, 1995 р.) - відрізняються свіжістю й щирим почуттям.
Питання без відповідей
Експонати забрано до Харкова, де вони будуть збережені. Щонайменше п'ять років пройде, доки твори наших керамістів, оцінені не в одну тисячу у. о., експозиція яких визвала б у будь-якому місті ажіотаж, будуть стояти у темному підвалі історичного музею. Можливо, адміністрація знайде через деякий час приміщення для них або держава надасть кошти на облаштування виставкової зали у Будах. І тоді, як обіцяв 19 травня у кабінеті ліквідатора заводу Оксани Кузнєцової (не плутати прізвища засновника і ліквідатора) директор Харківського історичного музею Володимир Цигульов, фахівці зроблять для будян виставку з кращих творів. Ще Володимир Анатолійович обіцяв надати громадськості ксерокопії документації на експонати, що передаються...
А куди подівся флюгер з написом "1887", що більше ста років зустрічав працівників заводу? А що сталося з альбомами "Трудова слава", "Трудові династії" та іншими? Куди поділися стенди з фотографіями передовиків виробництва? Що сталося з уцілілими після закриття парткому підшивками газети "Будянський фаянс", перший номер якої вийшов 29 квітня 1929 року?
На жаль, на ці питання громадськість селища не має відповідей.
Мистецтво належить народу. Якому? Тому, що живе у великих містах!
В усі часи була і лишається актуальною потреба у вихованні патріотів, висококласних фахівців і порядних, відповідальних людей. Ці функції й виконував музей у Будах. Маршрут "Музей - завод - крамниця" було внесено до переліку багатьох турагентств. Але найважливіше те, що будянські діти мали можливість знайомитися з роботами своїх родичів та сусідів. І те, що підліток знав, що найвідоміший експонат музею створив не якийсь невідомий дідусь, а саме Микола Ніколаєв, що мешкає поруч. І що автором відомого на увесь світ товарного знаку "Півник" є заслужений художник України Борис П'яніда, що мешкає у п'ятиповерхівці поруч з технологічним ліцеєм.
3 повагою люди ставляться до митців, знають і шанують Олександру Рибіну-Конарєву, Галину Чернову, Галину Кломбицьку, Раїсу Вакулу. Та чи поважає їх держава? Скажемо відверто - ці люди не обтяжені матеріальними благами. Фрази на зразок: "А я був у музеї і бачив ваші роботи. Вони мені дуже сподобалися" - додають життєвого тонусу митцям. А тепер, щоб подивитися на роботи наших знаменитих керамістів (якщо вони будуть виставлені у Харкові), треба тільки на транспорт витратити майже 10 гривень. Багато хто поїде з будян у музей? Однозначно кажу - ні!
Ті, хто не скорився обставинам, вірять, що стануть переможцями, що Буди будуть туристським комплексом з музеєм, бібліотекою, пам'ятником українському фаянсу!
Тетяна БЕЗРУКОВА
Автор
468   документов Отправить письмо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа