close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Відступ за Дніпро 9А, 18А, 2КК ПОПОВ

код для вставкиСкачать
Отступление войск Южного фронта РККА 18-23 августа на левый берег Днепра
 УДК
О.М. Попов
Відступ військ Південного фронту на лівий берег Дніпра 18-24 серпня 1941 року та підрив греблі Дніпрогесу.
Розкривається загальна картина переправи у відступі радянських військ Південного фронту 18-24 серпня 1941 року на лівий берег Дніпра. Саме в цей час у Запоріжжі була зруйнована гребля. Розглядається питання затоплення Дніпровських плавнів, кількість жертв, кількість людей, що опинилися в зоні лиха. Приділяється увага взаємозв'язку повені та переправи військ. Ключові слова: Підрив греблі Дніпрогесу, оборона Запоріжжя в 1941 р., відступ військ Південного фронту на лівий берег Дніпра. 9 армія, 18 армія, 2 кавкорпус.
Історична проблема "чорного" серпня 1941 року для Запоріжжя продовжує хвилювати запорізьке (і не тільки) суспільство. Сам факт руйнування Дніпровської електростанції та підриву греблі в останні роки дослідники військової історії вже не обходять. Надамо їм слово.
Р. Ірінархов:
"Частини Резервної армії, під тиском атак мотопіхоти за підтримки танків, були змушені залишити Запорізькій плацдарм та відійти на лівий берег Дніпра. Вихід рухомих моторизованих частин до Дніпра змусили радянське командування надвечір 18 серпня дати команду на підрив Дніпровської гідроелектростанції та відкриття шлюзів в Запоріжжі, що значно підняло рівень води на річці та порушило переправу військ та тилів, що почалась. Наявних переправочних засобів виявилось недостатньо, в хід пішло все, що виявили на березі: плоти, човни, баржі тощо.
Це негативно відбилося на організації переправи, на що одразу звернув увагу командуючий 18-ю армією. Генерал Смірнов вказував, що на під'їзних шляхах скупчилась велика кількість обозів, погрузка неорганізована, війська виходять на переправи в безладі. Командуючий вимагав від комендантів переправ негайно навести рішучий порядок та налагодити службу регулювання. Але зробити це було нелегко, управління серед частин та підрозділів було порушено, на маршах відставали цілі підрозділи, невідомо було місцезнаходження тилів". [1, c.479] (переклад з російської тут і далі в тому, числі бойових документів, автора - П.О.)
І. Мощанський:
"В районі Запоріжжя німці намагались переправитись на лівий берег греблею Дніпровської ГЕС, але були швидко підбиті артилеристами і швидко ретирувались. ...
Ввечері 18 серпня внаслідок підриву, який зруйнував греблю, рівень води в Дніпрі піднявся, що дуже ускладнило переправу військ 18-ї та 9-ї армій і 2-го кавалерійського корпусу. Ширина річки в нижній її течії сягала близько 2 км. Наявного понтоно-переправочного майна вистачало тільки на спорудження легких поромів. Довелось відшукувати місцеві переправочні засоби. На допомогу військам були залучені пароплави, буксирні катери, баржі, плавучі пристані Дніпровського пароплавства, рибацькі човни та інші підручні засоби. Завдяки чіткій організації загрузки та вигрузки та цілодобовій праці буксирів в період з 18-22 серпня основну масу військ та бойової техніки було переправлено на східний берег Дніпра". [2, c.46-47] На жаль, Мощанський помиляється в даті відходу 274 сд (19.08.41) на лівий берег Дніпра, пов'язавши це з невдалою контратакою 4-х радянських дивізій під Дніпропетровськом 19 серпня.
О. Ісаєв:
"... 274-я стрілецька дивізія утримати запорізький плацдарм не змогла і 18 серпня відійшла на східний берег Дніпра. Надвечір 18-го серпня повітря над містом та околицями наповнилось гулом від потужного вибуху. Двадцятитонним зарядом тротилу було зірвано греблю ДніпроГЕСу.
За наслідками підриву моста та греблі на острові Хортиця лишився одрізаним полк піхоти, який вдало боронився, а потім переправився на східний берег. Руйнування греблі швидко підняло рівень води в нижній течії Дніпра, де в цей час розпочалась переправа 2-го кавалерійського корпусу, 18-ї та 9-ї армій. ...
Неможливо не відмити, що вся ця операція могла не відбутися у випадку атаки на пароми з повітря. Авіації достатньо було розбити пароми, і війська були б прижати до берега широкої та повноводної (особливо після підриву ДніпроГЕСу) ріки. На щастя серйозних нальотів авіації противника на всьому фронті переправ 18-ї та 9-Ї армій не було". [3, c.478-479]
Інші автори, наприклад, В. Рунов, В. Грицюк, колектив авторів книги "Україна в полум'ї війни. 1941-1945", взагалі не торкаються цієї теми. [4] Окремо автор вважає за необхідне звернути увагу історичного товариства на працю "Україна в полум'ї війни. 1941-1945", автори яких не тільки з науковими ступенями, а й з високими військовими званнями. В написанні більшості розділів використана література виключно доперебудовчих часів, відповідно і зміст такий. Чи пишуть сьогодні так студенти-історики контрольні роботи? Сьогодні багатьох українців турбує питання безпомічності української армії. Здається відповідь частково криється в появі таких видань та ще й за казенний рахунок (Держкомітет телебачення та радіомовлення).
Найбільш широко та ґрунтовно проблема нищення Дніпрогесу висвітлюється в колективній праці запорізьких істориків "Запорізький рахунок Великій війні 1939-1945". Після опрацювань багатьох матеріалів число жертв в монографії визначається в межах від кількох тисяч до 10 тисяч. Автором розділу (Мороко В.М.) також зроблена спроба підрахувати кількість людей, що потрапила в зону враження від великої води, і визначає це число в 450 тисяч, яке складається так:
Біженці - 50-70 тисяч.
Ополченці - 45 тисяч.
Війська в обороні Запоріжжя - 20 тисяч.
Війська 2-го кавкорпусу, 9-ї та 18- армій - 150-170 тисяч. [5, с.72-74]
На жаль, автор не підтвердив такі дані суттєвими розрахунками. Але ж сума визначених категорій людей, що потрапила в зону лиха не вкладається в 300 тисяч, тому й число в 450 тисяч викликає сумніви.
Суттєвим досягненням в досліджені проблематики наслідків руйнації греблі є праця В. Лінікова. [6, c.226-230] Автор впевнено доводить, що воду активно почали спускати ще вдень 18-го, що об'єм Дніпровського водосховища значно менший від Каховського водосховища і таким чином вода не виходила за межі плавнів. В. Лініков логічно визнав хибною методику підрахунку постраждалих від штучної повені, куди зараховували усіх, хто знаходився на берегах Дніпра від Запоріжжя до Херсону і запропонував "коло потенційних жертв треба звужувати до кількості людей, які могли знаходитись у зоні дніпровських плавнів". Також була висловлена думка значно зменшити кількості жертв серед біженців.
На жаль, поруч з науковими пошуками проблеми, знову з'являються публікації та повідомлення політичної та ідеологічної зашореності. Так, ліво-червоні ідеологи, намагаються принизити факт трагедії з неприхованим бажанням виправдати сталінізм. Як показовий приклад, наведемо сайт запорізьких соціалістів, який подав анонімну, як завжди, статтю з брудними прокльонами на адресу партійців ВО "Свобода", які вкотре відзначили цю сумну серпневу дату. [7] В кінці статті автор зайнявся підрахунками "на пальцях" і визначив підняття води під Запоріжжі на Дніпрі на один метр після руйнування греблі. Можливо автору наснився той метр.
Частина інших, умовно назвемо їх "противниками підриву греблі", зраділа появі на сайті "Історичні матеріали" статті на цю тему. В тій статті сам факт і кількість жертв автори відносять до категорії міфів. [8] Тішить те, що ця публіка все ж таки читає, копається в архівах, хоче щось пізнати.
На жаль, в 2013 році знову з'явились статті, які дають поживу різного калібру українофобам як з територій Митного союзу, так і в самій Україні. Кілька прикладів. Радіо "Свобода", висвітлюючи ці події, знову навело застарілу кількість жертв повені в сто тисяч. [9] Далі всіх пішов сайт "Ліга. нет", - там вже 120 тисяч жертв від "гігантської хвилі". [10]
Складається сумне враження від такого зіткнення: або 100 тисяч жертв і тридцятиметрова хвиля, або вся ця історія - міф! Обидві крайні сторони уникають наукового підходу і здається зовсім нічого не читають, окрім власної партійної літератури. Влучно з таких прикладів висловились Д. Веденєєв та О. Лисенко: "Поширення того, що принагідно до ЗМІ називають пошуком сенсаційності й "тягою до чорнухи". Увага зосереджується винятково на замовчуваних раніше негативних явищах й подіях, причому їхній виклад далеко не завжди сумлінно підкріплюється джерелами, або ж у цій якості виступають сумнівні "наративи", некритично цитовані джерела (особливо мемуарні) тощо". [11]
Метою запропонованої праці є спроба ще раз дослідити район затоплення, швидкість просування води від штучної повені, час переправи на лівий берег Дніпра військ Південного фронту, а також саму чисельність та бойовий склад радянських військ, що відходили в той час (18-24.08.41) на лівий берег Дніпра, а в цілому, - припинити спекуляції навколо трагедії. Що цікаво, - штабні документи Південного фронту (ЦАМО РФ, фонд 228) та оперативного відділу штабу Південно-Західного напрямку (ЦАМО РФ, фонд 251) за 41 рік відкриті та доступні.
Розглянемо поставлене питання географічно за течією Дніпра від Запоріжжя. З ранку 18.08.41 року розпочалися бої на підступах до Запоріжжя. Дійсно, чисельність оборонців разом налічувала не менше 20 тисяч разом зі штабом Південного фронту, проте в зону затоплення потрапили не всі. На високому лівому березі Дніпра залишались дивізіон 522-го артилерійського полку великої потужності, тилові частини 274 сд та інших підрозділів, штаб фронту, зенітні батареї, шпиталі тощо. На час зриву греблі 961-й полк відступив греблею на лівий берег і почав займати позиції на оборону від греблі і далі на північ. Також греблею переважно встигли відступити й інші підрозділи після поразки в боях на підступах до греблі. Більш того, деякі військові частини залишали місто, піддаючись паніці.
В зону затоплення, на думку автора потрапили підрозділи, двох інших стрілецьких та 814-го артилерійського полків дивізії, які тримали бій на правому березі від Розумовки до Канцеровки, і змушені були відступити. А вночі вояки перебували в Розумовських та Хортицьких плавнях або переправлялись на лівобережжя звідти. А це не менше 5 тисяч вояків. Загалом дивізія за 18-19 серпня втратила половину особового складу вбитими, полоненими, потопленими та тими, що розбіглись. Подіями під Запоріжжям всю ніч цікавились зі штабу Південно-східного напрямку в Полтаві. З переговорів між штабами дізнаємось, що вода в межах міста піднялася за ніч на 5-6 метрів. На третю годину ночі 19.08 начальник оперативного відділу штабу Південьфронту полковник Лямін доповідав: "Перевірених даних не маємо - за попереднім звітом командира дивізії на правому березі лишилося до двух тисяч вояків, до семи гармат, обслуга яких була знищена гарматним та мінометним вогнем противника. ... Вся складність організації переправи полягає в тому, що у зв'язку з підривом частини греблі вода у Дніпрі піднялася на 6 метрів, затоплюючи низину. Вода повільно продовжує підніматись. Повторюю, ніяких засобів на переправу не маємо, шукаємо всюди де можливо". [12, арк.31] І це дуже велика водна стихія, яка мала руйнівну силу. Досить пригадати 3-метрове цунамі в Індійському океані у 2004 році та його страшні наслідки. Тому не варто більше лякати людей 10-, 15- чи 30-метровими хвилями. Таких хвиль не було.
На південь від Запоріжжя розкинулись плавні Великого Лугу. Варто відзначити, що після побудови першої гідростанції на Дніпрі, весняна повінь у плавнях все одно лишалася високою, і тому люди не поспішали селитися якомога ближче до води. Твердження В.М. Мороко про змиті села автор вважає перебільшенням, [5, с.72] або треба назвати які саме села. Звичайно дісталося зимівникам, пасікам тощо, адже багато люду з прибережних сіл влітку годувалося з плавнів. Знаходились у плавнях і деякі частини РСЧА або окремі групи червоноармійців, що не встигли відійти на Запоріжжя чи Нікополь. В цей час у плавнях починали облаштовуватись районі "партизанські", (точніше - диверсійні) загони з двох областей. Влада планували, щоб ці загони пересиділи у плавнях перехід фронту, а потім розпочали партизанщину (терор, диверсії, залякування). Можемо припустити наявність певної частини біженців, що рятувались від фронту у плавнях, або тих, що заганяли колгоспну худобу в плавні. Разом таких людей, на думку автора, було не більше 10 тисяч.
Німці в зону лиха фактично не потрапили, адже спроб навести переправ німцями від Запоріжжя до Нікополя не виявлено в ті серпневі дні. [5, c.77-81] В районі Кам'янки-Дніпровської та Нікополя перебував в ті дні офіцер оперативного відділу штабу Південьфронту старший лейтенант Кузоятов. Виявлено два донесення Кузоятова своєму командиру. Вони цікаві тим, що написані безпосередньо після побачено та почутого. Вважаємо за необхідне подати ці документи майже повністю.
Документ перший (рукопис):
"Результати поїздки р-н Кам'янка Дніпровська.
1. Нікополь захоплений передовими частинами противника 17.8.41. о 17.30-18.00
2. Розвідкою встановлено в Нікополі велике скупчення важких та легких танків, мотоциклістів, гармат важких та легких, помічено переправочне знаряддя. Все це переважно сконцентровано в центрі та на головній вулиці міста, замасковано камуфляжами на подвір'ях.
3. На пристані Кам'янка знаходяться авіабомбы не вивезені нашими частинами. Пароми підігнані до лівого берегу.
4. Эвакуйована на острів у плавні худоба населенням через місток виводиться назад.
5. Протягом дня пр-к ніяких дій не виявляв як в Нікополі, так і в його районі.
6. Командир 95 прикордонного загону майор Левітін зібрав близько 200 л. з винищувальних загонів та організував оборону переважно в районах переправ, бійці мають гранати та пляшки, під його підпорядкування увійшла також бригада ППО з двома батареями. Із залишків частин затримано 180 ч., з яких бійці 253 сд 973 сп 150 ч. розбіглись, приймаються заходи на їх затримання.
7. На думку майора Левітіна пр-к готується організувати в р-ні Нікополь переправу, для чого зосереджує частини. Одночасно просить зробити кілька нальотів бомбардирувальної авіації на Нікополь з метою 1) зірвати переправу, 2) деморалізувати частини пр-ка, що знаходяться в Нікополі.
8. Де знаходяться 134, 52, 53 сд, 30 кд невідомо, бо окрім 134 сд в районі Нікополь частин ніяких не було. (ймовірно мались на увазі 134, 52 та 53-й запасні стрілецькі полки - П.О.)
20.00 18.8.41 ст. лейтенант підпис [13, арк.18]
Документ другий (рукопис):
"т. Ляміну
Від Кузоятова с. Кам'янка Дніпровська. 18.08.41 18.00
За матеріалами цілого ряду свідчень, що надходять з правого берега на лівий, встановлено:
1. В Нікополі велике скупчення танків, гармат важких та легких, мотоциклістів та понтонів.
2. Помічено висування великої колони - напрям Дніпропетровськ.
3. Офіцерський склад має в своєму розпорядженні катер, на якому вони їздять по р. Дніпро.
4. Протягом дня противник ніяких дій не вживав.
5. Вважаю, противник готується до переправи на лівий берег, його пасивність пояснюю тим, що він хоче ввести нас в оману. ...". [14, арк.47]
Не наводились німцями переправи там і в подальші дні серпня.
Ще одна ділянка на Дніпрі, куди вийшли німецькі передові загони 18 серпня, була в Херсоні.
Велика вода прийшла до Нікополя ймовірно за добу, тобто надвечір 19-го, адже 20 серпня вдень вода підходила до Нових Каїр. [5, c.81] На підставі розрахунків Володимира Лінікова, та й звичайної логіки, можемо вважати, що в плавнях руйнівна потуга води згасла, підйом води під Нікополем сягав на думку автора, не більше трьох метрів, а на Херсонщині й того менше.
Розглянемо тепер відтінок Дніпра від Нововоронцовки до впадіння Інгульця в Дніпро під Бериславом. Він був на ранок 18.08 вільним від німців. Там готувались переправи для 9-ї армії (Берислав, Козацьке, Червоний Бургун), 18-ї армії (Нові Каїри, Качкаровка, Мала Лепетиха, Верхній Рогачик) та 2-го кавкорпусу (Велика Лепетиха, Нижній Рогачик) (далі - 9 А, 18 А, 2 КК). Весь перебіг подій з переправою можемо відтворити на підставі Журналу бойових дій Південного фронту, [15] оперативних зведень штабу фронту, [16] довідок оперативного відділу, переговорів між штабами тощо.
Зранку 18.08.41 р. згадані вище військові з'єднання після нічного перепочинку на березі Інгульця, вирушають на Дніпровські переправи за наказом Ставки. 9 А знаходилась південніше, відстань до Дніпра була в межах 10-20 км і тому вона розпочинає переправу вже о 10 годині дня. На 20.00 частина армії (в тому числі 51 та 74 сд) вже була на лівому березі Дніпра. 9 А тоді була добре пошарпана боями під Миколаєвом, дивізії не були чисельними, противник підходам до переправ і самим переправам не заважав, в тому числі й авіацією. Вдень 20 серпня на час підходу води становище було таким:
"... Друге. На 15.00 переправились повністю: 51 сд, 74 сд, частини 80 УР та корпусна артилерія; 176 сд, 30 сд продовжують переправу. 150 сд - прикриває переправу частин армії з північного заходу, перебуваючи на правому березі. ...". [17, арк.360]
Переправу було закінчено на ранок 22 серпня, тобто висока вода могла завадити частково тільки трьом дивізіям: 30 сд (4611люд., 25 гармат, 31 міномет), 150 сд (5502 люд., 60 гармат, 30 мінометів), 176 сд (5933 люд., 58 гармат, 24 міномета).
Можемо визначити бойовий склад 9-ї армії, додавши 51 сд (5165 люд., 55 гармат, 25 мінометів), 74 сд (5467 люд., 55 гармат, 8 мінометів). [18, c.244-246]
Разом в дивізіях переправлено 26 678 людей, 253 гармати, 118 мінометів. До цього слід додати один УР (більше двох тисяч людей з озброєнням), два корпусні артполки (близько трьох тисяч людей), один озад (150-200 людей), управління 48-го корпусу, шпиталі, інші тилові підрозділи, що разом можуть додати ще 8-9 тисяч військовослужбовців. А разом на лівий берег вийшло в 9 А близько 35 тисяч. Не рахуємо тут щойно сформовану 296 сд, яка приєдналася до армії основними силами на лівому березі, зайнявши оборону від Херсона до Берислава та виставивши залогу з двох батальйонів на прикриття переправи під Бериславом. Відзначимо, що не всі бажали дістатись лівого берега Дніпра. Так, новобранці родом з Молдавії, які служили в 36 озад під час переправ на річках при нагоді дезертирували. [19] Командування 9 А намагалось відновити порядок також за допомогою військових трибуналів, рішення яких майже завжди було одне: вища міра покарань. Трибуналом 9 А за 16-28 серпня було розстріляно 24 військовослужбовця в тому числі командира та комісара полку, трибуналом 30 сд - семеро засуджених. [20, арк.5,6,15]
18 А переправу розпочала майже на добу пізніше, в першу чергу переправивши корпусну артилерію (чотири полки та 4-а протитанкова бригада). Потужність переправи у Качкаровки складала 25 автомашин на годину, а під Новими Каїрами - 21 автомашина. На 21 серпня, згідно оперативного зведення, "18 А - в ніч на 21.08 продовжувала переправу на східний берег р. Дніпро. На ранок 21.08. частини армії займали становище: 96 гсд, 130 сд корп. арт. полки - переправившись схід. берег р. Дніпро, висувались в р-н Велика Білозерка. На зах. березі р. Дніпро - тилові частини переправляються в другу чергу під прикриттям 164 сд на рубежі ДУДЧИНО, РЯДОВИЙ, СУХАНОВА. ...". [21, арк.28] До кінця 23.08 18 А переправу завершила. Найбільший боєздатною переправилась 96 гсд (7979 люд., 38 гармат, 42 міномета). Додамо склад інших дивізій: 130 сд (3115 люд., 30 гармат, 5 мінометів), 164 сд (1628 люд., 29 гармат, мінометів - невідомо) 169 сд (1839 люд., 14 гармат, 3 міномета). [24, арк.65] Разом особовий та бойовий склад 4-х дивізій армії налічував 14 561 військовика, 111 гармат та більше 50 мінометів. Тобто, бойовий склад армії дорівнював одній повнокровній дивізії за штатом 4/400. До складу чотирьох дивізій 18 А необхідно додати чисельність управлінь двох стрілецьких корпусів (близько 2 тисяч люд.), Одеське піхотне училище (близько 500), загони прикордонників та міліціянтів (2-3 тисячі), залишки 253 сд (близько 400 вояків), тилові підрозділи (2-3 тис.) та корпусні артполки (близько 6 тисяч). Загальна чисельність військ 18 А могла скласти також в межах 32-34 тисячі людей.
Після виходу на лівий берег війська відходили далі вглиб степу на 15-25 км на відпочинок та відновлення боєздатності.
Які втрати понесли дві армії під час переправи невідомо. В оперативних зведеннях штабів, довідках по арміях про повінь і втрати під час переправ відомостей не виявлено. Намагань завадити переправі з боку німців не було. Питання про те, де саме дивізії понесли такі великі втрати, виводить на інше дослідження.
Проте командування знало про наближення високої води від Запоріжжя, про що свідчить Бойове розпорядження від 18 серпня:
Серія Г
Командирам 55 і 17 ск
Внаслідок відкриття шлюзів в Запоріжжі на Дніпровській державній електростанції і зв'язаного з тим підвищення рівня води на р. Дніпро, командуючий армією наказав:
1. Прискорити переправу частин на східний берег, в першу чергу переправляти людський склад, бойові частини та бойовий транспорт.
2. Завадити скупченню в плавнях військ, що вже переправились і одразу направляти в райони, вказані в бойовому розпорядженні № 66/оп
3.Командиру 55 ск скористатися переправою у Берислав узгодивши з частинами 9 армії.
4. Командиру 17 ск в першу чергу переправити Одеське піх. училище, потім 164 сд.
5. Командиру 55 ск в першу чергу переправити 130 сд.
6. Командирам корпусів звернути увагу на організацію переправи, бо не дивлячись на раніше видані вказівки переправа організована погано: величезне скупчення обозів на під'їзних коліях; повільна та неорганізована.
Необхідно налагодити службу регулювання, домогтися суворої дисципліни в р-нах очікування. [372]
Начальникам і комендантам переправ міцно тримати керівництво переправою в своїх руках.
7. Про хід переправи доносити в штарм кожні 4 часа. Перше донесення о 20.00 сьогодні.
Начальник штабу 18 армії
генерал-майор Леонович Комісар штабу армії
дивізійний комісар Жуков Ф. 461, оп. 2704сс, cg. 1, лл. 104, 105. Оригінал. [18, арк.275]
Північніше переправу 18 А прикривав 2-й кавалерійський корпус під командуванням генарал-майора П. Бєлова. Переправа проводилась вже з підходом великої води, чим переправа ускладнилась та затягнулась, враховуючи велику кількість коней. 9 кд переправлялась 20-22.08, а 5 кд - протягом 20-23 серпня. Разом з корпусом переправився зведений загін 218 мсд. Втрати потопленими бійцями та кіньми за Підсумковим оперативним зведенням 2 КК під час переправи мізерні. [21, арк.277-280] Всього чисельність цих підрозділів сягала не більше 12-13 тисяч, адже на 18.08. чисельність корпусу визначалась в 10 тисяч 170 шабель. [22, арк.62]
За рішенням Ставки своєчасно до 16 серпня в тил через Дніпро було відправлено артполки Резерву Головного командування.
Повенева вода протрималась не менше тижня, про свідчить доповідь полковника Колмакова від 1 вересня: "На ділянці 18 А (ТАРАСОВКА-ГОРНОСТАЇВКА) рівень води Дніпра понизився на 45 см і продовжує падати. Більшість плавнів заболочені та важко прохідні. В районі М. ЛЕПЕТИХА, СЕРГІЇВКА, Н. РОГАЧИК плавні прохідні для піхоти та кінноти. Дорога КОЧКАРОВКА-П. КАЇРИ прохідна для гусеничного транспорту. Засоби для переправи зібрані на лівому березі - охороняються, підготовлені для знищення". [23, арк.111]
Отже разом на лівий берег вийшло на зазначеному відтінку Дніпра до 90-100 тисяч людей разом з технікою, озброєнням, кіньми. Половині довелось долати Дніпро в умовах штучної повені. Проте, що повінь нижче Нікополя не була руйнівною свідчить уривок з довідки за 24 серпня по 18 А: "10. За повідомленням бувшого начштабу 55 ск в плавнях північніше ГОРНОСТАЇВКА переховується близько 500 німців-колоністів, які очікують приходу німців, приймаються заходи щодо їхньої ліквідації". [23, арк.95] На початку серпня війська НКВС розпочали арешти та виселення українських німців, і наявність втікачів у плавнях вірогідно правдива, тобто їх не накрила повінь і вони не загинули.
Отже, як висновок, можемо визначити кількість військових та цивільних, які опинились в зоні водної стихії після зриву греблі в Запоріжжі в 60-70 тисяч, а більшість жертв припала саме на Запоріжжя та плавні південніше, але не далі Нікополя. Переправа військ Південного фронту відбулась без протидії противника в цілому організовано, але в умовах штучної повені. Військам вдалося зберегти та переправити також більшість техніки, важку зброю та коней.
Джерела та література
1. Иринархов Р.С. Непростительный 1941. "Чистое поражение" Красной армии. - М.: Яуза: Эксмо. - 2012. - 544 с. - (Война и мы).
2. Мощанский И.Б. Города-крепости. - М.: Вече, 2009. - 224 с. - (Забытые страницы Второй мировой), 3. Исаев А.В. От Дубно до Ростова. - М.:АСТ, Транзиткнига, 2004, с.710.
4. Удар по Украине. Вермахт против Красной армии /Валентин Рунов. - М.: Вече, 2011. - 384 с.: ил. - (1418 дней Великой войны). В. Грицюк. Стратегічні та фронтові операції Великої Вітчизняної війни на теренах України. /НАН України. Ін-т історії України. - К.:2010, 150 с. Україна в полум'ї війни. 1941-1945 /П.П. Панченко, О.І. Уткін, В.І. Горєлов та ін.. - К.: В-во "Україна" 2005. - 560 с.: іл
5. Запорізький рахунок Великій війні /Ф.Г.Турченко та ін./ Запоріжжя: Просвіта, 2013. - 416 с.
6. Музейний вісник №12, Запоріжжя, 2012, Лініков В.А. Підрив Дніпровської греблі 18 серпня 1941 р., сс.226-230
7. http://zerkalo.net.ua/news/2487.html 8. http:// wiki.istmat.info
9. www.radiosvoboda/org/content/article/25079081/html 10. http://news.liga.net/news/society/889745-segodnya_godovschina_podryva_dneproges_v_1941_godu_htm
11. www.memori.gov.ua:8080/ua/300.htm
12. ЦАМО РФ, ф. 251, оп.646, сп.32
13. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 27
14. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 62
15. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 233
16. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 85
17. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 131
18. Сборник боевых документов ВОВ. Выпуск 40, М.: Воениздат, 1960
19. ЦАМО РФ, ф. 58, оп. 818884, сп. 37
20. ЦАМО РФ, ф. 58, оп. 818883, сп. 779
21. ЦАМО РФ, ф. 229, оп. 161, сп. 37
22. ЦАМО РФ, ф. 251, оп. 646, сп. 18
23. ЦАМО РФ, ф. 228, оп. 701, сп. 32
14
Автор
фонклейст
Документ
Категория
История
Просмотров
314
Размер файла
58 Кб
Теги
, серпень 1941 року, дн18а, переправа на лівий берег Дніпра
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа