close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Ресурсне забезпечення сільськогосподарських підприємств

код для вставкиСкачать
Ресурсне забезпечення сільськогосподарських підприємств
Вступ
Найголовнішою
з
сільськогосподарських
особливостей
формувань
є
функціонування
недосконалість
їх
сучасних
ресурсного
потенціалу, що зумовлена складним фінансовим становищем господарств та
втратами ресурсів під час здійснення аграрної реформи. Важливою
проблемою на сучасному етапі розвитку економіки в Україні є правильний
пошук напрямів щодо ефективного використання уже наявних виробничих
ресурсів
сільського
потенціалу,
який
господарства,
необхідний
а
для
також
формування
виробництва
ресурсного
певної
кількості
сільськогосподарської продукції. Формування у сільськогосподарських
підприємствах раціонального ресурсного забезпечення та його ефективного
використання належить до актуальних проблем сьогодення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі ресурсного
забезпечення
сільських
господарств
присвятили
свої
праці
багато
вітчизняних та зарубіжних вчених-науковців, а саме – В. Амбросов, П.
Саблук, М. Федоров, Г. Підлісецький, О. Богуцький, Е. Гончаров, А. Задоя,
С. Волощук, І. Бузько, Р. Білоусов, О. Олексюк, Д. Черніков, Г. Мельничук,
Р. Колосова, М. Кучеров, В. Тарасова, С. Мельник, В. Месель-Веселяк.
Питання ресурсного забезпечення процесу відтворення на макрорівні
досліджували вітчизняні вчені П. Гайдуцький, М. Дем’яненко, І. Охріменко,
В. Ситник. В даний час існує багато підходів щодо ефективного управління
ресурсами підприємства.
Зокрема, В.А. Василенко стверджує, що «в основі функціонування
підприємства повинен лежати його потенціал, визначений як засоби,
джерела, можливості, які можуть бути використанні для вирішення будь-якої
визначеної мети. В.П. Мартиненко звертає увагу на те, що «технологія є тим
фактором, який найбільше впливає на продуктивність, але у взаємодії з
іншим фактором – кадрами».
Зарубіжні вчені-економісти розглядають різні підходи ресурсного
забезпечення сільськогосподарських підприємства. Наприклад, Б. Карлоф
відмічає, що під ресурсами слід розуміти поєднання капіталу та затрат.
На сучасному етапі розвитку виробничо-господарських відносин одним із
найважливіших завдань управління є забезпечення підприємств необхідними
для ефективної діяльності ресурсами. Однак існуюча нестача ресурсів є
основною причиною
господарських
кризових
системах
в
явищ,
умовах
які
виникають
зростання
темпів
у виробничопромислового
виробництва і збільшення обсягів споживання. Кінцева результативність
діяльності підприємства залежить також від ефективності використання
ресурсів.
На сучасному етапі розвитку виробничо-господарських відносин одним
із
найважливіших
завдань
управління
є
забезпечення
підприємств
необхідними для ефективної діяльності ресурсами. Однак існуюча нестача
ресурсів є основною причиною кризових явищ, які виникають у виробничогосподарських
системах
в
умовах
зростання
темпів
промислового
виробництва і збільшення обсягів споживання. Кінцева результативність
діяльності підприємства залежить також від ефективності використання
ресурсів. Виробництво сільськогосподарської продукції неможливе без
взаємодії трудових ресурсів та матеріально – технічної бази підприємств. А
тому саме від повного забезпечення сільськогосподарських підприємств
ресурсним потенціалом залежить кінцевий результат: якість та кількість
виробленої продукції.
Створення
всебічно
розвинутого
високопродуктивного
сільського
господарства вимагає відповідного рівня розвитку матеріально-технічної
бази, яка є найважливішою частиною продуктивних сил і має багатогранне
значення в розвитку агропромислового виробництва. Становлення та
розвиток сільськогосподарських підприємств різних типів тісно пов’язані з
розв’язанням організаційно- економічних завдань щодо підвищення віддачі з
кожної затраченої одиниці ресурсного потенціалу, його розширеного
відтворення,
удосконалення
структури,
покращання
результативності
діяльності агроформувань.
Основою підвищення позитивних результатів діяльності підприємства є
їх ресурсне забезпечення, тобто наявність ресурсного потенціалу.
Ресурсне забезпечення підприємства – це комплекс заходів із
забезпечення підприємства ресурсами відповідного виду і складу, що
включає
механізми
пошуку,
отримання,
зберігання,
накопичення,
планування, обліку, використання і витрат цих ресурсів.
Вироблення стратегічних цілей підприємства повинне ґрунтуватися,
зокрема, на аналізі складу ресурсів, стану їх використання за окремими
видами, виявленні потенційних можливостей для залучення у разі потреби
додаткових ресурсів.
Отже, метою ресурсного забезпечення підприємства буде створення
умов, що сприяють нормальному функціонуванню господарської діяльності
підприємства, реалізації намічених планів, програм, підтримці стабільної і
безперебійної роботи підприємства.
Поняття «потенціал» походить від латинського слова «potentia», що
означає потужність, міць, приховані можливості, які можуть бути реалізовані
на практиці. До характеристик ресурсного потенціалу відносять: кліматичні
умови, особливості розміщення ресурсного потенціалу.
В склад ресурсного потенціалу входять: матеріальні, трудові, фінансові,
нематеріальні ресурси.
1)
Матеріальні ресурси – це ресурси в натуральній формі, які
використовуються
у
господарській
діяльності
сільськогосподарських
підприємств. До складу матеріальних ресурсів відносять основні фонди та
частка оборотних фондів.
Основні фонди — це матеріально-речовинні цінності підприємства, які
використовуються або призначені як засоби праці.
За класичною економічною теорією засобами праці є "річ або комплекс
речей", які людина поміщає між собою та предметом праці для впливу на
предмет праці та створювання умов для виробничої діяльності.
До основних фондів відносять будівлі, технічні споруди, обладнання,
транспортні засоби та ін.
Не всі матеріальні цінності відносяться до основних фондів, а тільки ті,
термін служби яких більше 1 року і вартість їх не перевищує 1000 грн. за
одиницю. Інші відрізняючі ознаки: основні фонди фізично зношуються,
морально старіють, втрачаючи свою споживацьку вартість у зв'язку з появою
нових, більш досконалих, або меншої вартості видів обладнання, машин та
ін.
Частина фондів входить до складу матеріальних ресурсів, до них
відносять малоцінні та швидкозношуванні предмети, пакувальний матеріал,
паливо, електроенергія, технологічні та ін.
2)
Трудові ресурси – кількість працівників, які зайняті на підприємстві,
та ті, які входять до його складу за допоміжною та основною діяльністю.
Високоякісна підготовка, перепідготовка персоналу , що сприяє широкому
спектру його навичок та практичних навичок є важливим фактором
ефективної діяльності підприємства.
Фінансові ресурси підприємства – це сукупність грошових
3)
надходжень та прибутків , які є в розпорядженні підприємства для здійснення
та виконання фінансових обов’язків.
Фінансові ресурси дуже важливі як вихідний вид ресурсів для створення
та діяльності підприємства, вони забезпечують процес виробництва, є
неодмінною умовою безупинності процесу виробництва. Потрібно звернути
увагу на те, що в теперішній час, маючи достатню наявність на підприємстві
основних фондів та кадрів, підприємства іноді не здатні працювати, тому що
не мають необхідної суми готівкових грошових коштів (фінансових
ресурсів).
4)
Нематеріальні ресурси – промислова та інтелектуальна власність,
яка тривалий час приносить певну користь.
Загальним для всіх видів ресурсів є питання про ефективність їх
використання. Головне полягає в тому, що для оцінки ефективності того чи
іншого
виду
ресурсів
корисний
результат
діяльності
підприємства
порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату.
Якщо йдеться про матеріальні ресурси, то витрати — це середня
вартість матеріальних витрат за період, який досліджується; якщо йдеться
про трудові ресурси, то витрати — це фонд оплати праці та ін.
Корисний результат від діяльності підприємства та одночасно від
використання ресурсів називають ефектом. Основними двома показниками
господарчої діяльності, які називають ефектом, є: перший — обсяг виручки
від реалізації (товарообіг), другий — прибуток (доход).
Порівняння цих показників із розміром ресурсів, які використовуються,
дає показник ефективність використання ресурсів.
Показники ефективності використання ресурсного потенціалу в цілому
та його окремих складових частин широко використовуються для оцінки
ефективності функціонування будь-якого підприємства, ефективності його
господарчої діяльності, ефективності комерційної діяльності та ін.
Структура
ресурсного
забезпечення
для
кожної
організації
є
індивідуальною, виходячи із специфіки галузі, у якій вона функціонує, рівня
економічного розвитку, стану потенціалу розвитку, вибраної стратегії
подальшого розвитку. Матеріальні ресурси є обмеженими і часто їх
забезпечення супроводжуються проблемою дефіциту, тому необхідним є їх
ефективне і раціональне використання, поглиблення переробки та заміна
штучно створеними аналогами. Управління даною складовою ресурсного
забезпечення діяльності організації передбачає постійний процес оптимізації
використання та заміни техніко - складової потенціалу. Управління
трудовими ресурсами базується на твердженні, що працівник - важливий
фактор виробництва в сучасних умовах , який дає змогу пристосувати його
діяльність до вимог зовнішнього середовища. Інформаційноємні галузі
(галузь, консалтинг , інформаційні системи ) вимагає постійної і достовірної
інформації про окремі тенденції розвитку економіки не тільки країни, але і
світу та висококваліфікованих працівників. В сучасних умовах необхідним є
дослідження енергомісткості виробництва і складання бюджету в межах
існуючих обмежень . Разом з тим , важливий напрямок розвитку організацій ,
для яких пріоритетними є даний вид ресурсу - пошук альтернативних джерел
постачання , що забезпечує зменшення залежності від факторів політичного ,
економічного та міжнародного впливів. Фінансові ресурси є необхідною
умовою розвитку будь - організації і управління ними зорієнтоване, у першу
чергу , на забезпечення стабільних і життєво важливих фінансових потоків,
пошук зовнішніх джерел фінансування за умови необхідності, оптимізації
структури капіталу . В сучасних умовах інноваційні ресурси забезпечують
організації конкурентні позиції та виживання у довгостроковій перспективі .
Таким
чином,
ресурсний
потенціал
організації
кожної
галузі
характеризується структурою необхідних і доступних ресурсів залежно від
галузевої належності, характеру виробництва, місцезнаходження; системою
прийняття рішень щодо ресурсного забезпечення розробки та виконання
ресурсних стратегій, оптимальним співвідношенням ресурсів для досягнення
певних цілей розвитку. Значення та вплив ресурсів на ефективність роботи
підприємства визначається роллю, яку відіграє ресурс для досягнення цілей
підприємства, можливостями його заміни, рівнем впливу ціни на окремі
ресурси
та
оцінюється
системою
показників,
що
характеризують
ефективність використання ресурсів підприємства та визначають їх вплив на
кінцеві результати діяльності . Так , ефективність використання матеріально ресурсів можна визначити через показники матеріаломісткості, глибини
переробки сировини, частки відходів; ефективність використання трудових
ресурсів здійснюється за допомогою показників продуктивності праці,
прибутку на одного працівника, частки приросту товарообігу за рахунок
збільшення продуктивності праці; показниками ефективності використання
фінансових ресурсів можуть слугувати прибуток, рентабельність, частка
власного
капіталу,
ліквідність,
платоспроможність;
ефективність
використання техніко - ресурсів можна розрахувати за допомогою показників
фондоозброєності,
фондовіддачі,
рівня
завантаження
виробничих
потужностей; капіталоємності, капіталовіддачі; ефективність використання
енергетичних ресурсів потребує визначення показників енергоємності,
енергооснащеності, рівня втрат; визначити ефективність використання
інноваційних ресурсів можна за допомогою показників питомої ваги нових
продуктів в асортименті організації, кількості зареєстрованих патентів,
середнього терміну дії патентів організації, кількості раціоналізаторських
пропозицій
на
одного
працівника;
для
визначення
ефективності
використання
інформаційних
ресурсів
можна
скористатись
такими
показниками як рівень інформаційної підтримки діяльності організації,
рівень інформаційного оновлення, рівень доступу працівників до інформації,
що безпосередньо стосується їх діяльності.
Іншими складовими потенціалу є водні, лісові, мінеральні ресурси. У
різних вчених-науковців прослідковуються певні відмінності у змісті поняття
«потенціал», що в певній мірі пояснюється змінним розвитком економічних
відносин. Даний термін використовувався спочатку у науках таких як, хімія,
математика, тобто іншими словами у точних науках. Починають виникати
такі поняття, як «хімічний потенціал», «магнітний потенціал». Так,
Підлісецький Г.М. вважав, що «до ресурсного потенціалу належить
сукупність взаємопов’язаних ресурсів , зокрема, трудових, фінансових,
земельних, матеріально-технічних». Ульянченко О.В. визначав ресурсний
потенціал як «сукупність ресурсів певної кількість і якості, які необхідні для
розширеного відтворення соціально-економічної системи, і які через
відносну обмеженість задають межі майбутнього розвитку». О О Мамалуй
визначає ресурси як капітал фірми , тобто благо, використання якого дає
можливість збільшити майбутні блага, О.Скаленко зазначає, що "засади
соціально-економічного зростання ... закономірно базуються на трьох
основах,
а
сааме
інформаційній,
інтелектуальній
та
інноваційній".
В.А.Василенко зазначає, що в основі функціонування підприємства повинен
лежати його потенціал, визначений як "джерела, можливості, засоби, запаси,
які можуть бути використані для вирішення будь-яких завдань, досягнення
визначеної мети; можливості окремої особи,суспільства, держави в окремій
галузі".
При
цьому
виділяють
виробничий,трудовий,
інформаційний
потенціал і комунікації, фінансовий, організаційний потенціал і потенціал
управління та потенціал відносин. Зрозуміло, що кожен зазначений потенціал
забезпечують
відповідні
ресурси,
якими
володіє
і
розпоряджається
організація. В.П.Мартиненко наголошує на тому, що "технологія є тим
фактором, який найбільше впливає на продуктивність, але у взаємодії з
іншим фактором – кадрами".
Закордонні економісти розглядають наступні підходи ресурсного
забезпечення розвитку організацій. Зокрема. Б.Карлоф акцентує увагу на
управлінні ресурсами для досягнення внутрішньої ефективності і під
ресурсами виділяє поєднання затрат і капіталу. Особлива увага на сьогодні у
закордонній
економічній
літературі
приділяється
розвитку
трудових
ресурсів, які є складовою інтелектуального потенціалу і розглядаються як
важливий фактор організаційного розвитку. Зокрема, акцентується увага на
необхідності впровадження концепцій "організацій, що самонавчаються".
Пітер Сенге охарактеризував теорію та практику "організацій, що
самонавчаються" з погляду „п'яти дисциплін", куди входить багато
інструментів та інфраструктур, а саме:
1) системне мислення;
2) удосконалення особистості;
3) інтелектуальні моделі;
4) загальне бачення;
5) групове навчання
На сьогодні важливим є визначення оптимальної структури ресурсів, що
забезпечують ефективну діяльність організації та значно полегшують пошук
основних шляхів поліпшення використання ресурсного потенціалу в умовах
зростаючої конкуренції не тільки на рівні країни, але і в межах світової
спільноти.
Визначення структури ресурсів, якими забезпечується діяльність
підприємства та полегшується пошук шляхів використання певного
ресурсного потенціалу на даний час посідає важливе місце. До одних із
основних
характеристик
природно-ресурсного
потенціалу
відносять:
особливості розміщення ресурсного потенціалу, географічне положення,
кліматичні умови.
У
даний
час
концепція
забезпечення
ресурсним
потенціалом
підприємства набула більш широкого розвитку. Зараз науковці звертають
увагу не тільки на забезпечення сільськогосподарських підприємств
ресурсним потенціалом, але й на трудовий та інформаційний потенціал.
Забезпечення
найважливіших
підприємства
умов
для
ресурсним
потенціалом
досягнення
цілей
є
однією
діяльності
із
аграрного
підприємства. Ресурсний потенціал сільськогосподарського підприємства
характеризується наступним :
величиною ресурсів як залучених, так і підготовлених до
використання у виробництві;
можливістю кадрів використовувати ресурси;
реальними можливостями сільськогосподарського підприємства в
тій чи іншій сфері діяльності.
Для кожного підприємства структура ресурсного забезпечення є іншою,
тобто індивідуальною, що залежить від стану розвитку потенціалу, від галузі.
Ресурсне забезпечення кожного підприємства певної галузі характеризується
структурою необхідних ресурсів, місцезнаходженням підприємства,
характером
виробництва.
Вивчення
ресурсного
забезпечення
підприємств є однією з найнеобхідніших передумов формування альтернатив
стратегії сільськогосподарських підприємств.
Недостатня
забезпеченість
ресурсами
відтворення
сільськогосподарських підприємств стала однією із головних причин того,
що в них протягом тривалого періоду не забезпечується не тільки розширене,
а й просте відтворення. Це у свою чергу призводить до руйнування створеної
у минулому матеріально-технічної бази внаслідок підвищення рівня зносу
наявних основних засобів із за неможливості їх своєчасної заміни.
На сьогодні залишається недостатньо дослідженою проблема ресурсного
забезпечення
сільськогосподарських
підприємствах
незбалансованості економіки у поєднанні з інфляцією.
в
умовах
Це обумовлено тим, що подолати всі негативні тенденції зусиллями
самих сільськогосподарських підприємств досить важко.
Ресурсний потенціал підприємств сільськогосподарського виробництва
потрібно розглядати як сукупність взаємопов’язаних ресурсів (матеріальних,
технічних, земельних), що можуть використовуватись як у виробничому
процесі, так і у соціальній, фінансовій та інших сферах діяльності
господарства.
Передумовою
діяльності
будь-якого
сільськогосподарського підприємства є забезпечення його ресурсним
потенціалом.
В даний час потрібно приймати кардинальні заходи, здійснювати певні
економічні зміни у діяльності сільськогосподарських підприємств та у
використанні ресурсів підприємствами, що сприяли б розвитку і досягненню
цілей діяльності виробничих структур. Адже кризова ситуація в економіці та
в АПК спричиняє руйнування ресурсного потенціалу.
В даний час кожне сільськогосподарське підприємство, незалежно від
його розміру, місця розташування має певний ресурсний потенціал.
Використання ресурсного потенціалу є важливим чинником господарювання
підприємства. Для підприємства важливо мати максимальну величину
ресурсного потенціалу, щоб у подальшій діяльності можна було б
контролювати різні способи використання потенціалу.
Ресурсний
потенціал
сільськогосподарських
підприємства
—
це
сукупність матеріальних, трудових, фінансових, нематеріальних ресурсів,
включаючи здатність працівників підприємства використовувати ефективно
дані
ресурси
для
досягнення
стратегічних
та
поточних
цілей
сільськогосподарського підприємства.
Ресурсний
потенціал
сільськогосподарських
підприємств
є
багатокомпонентним. До його складу входять ще й інші складові, такі як:
мінеральні, водні, лісові, земельні та інші ресурси.
Вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та
господарських комплексів відображає функціональна структура природноресурсного потенціалу підприємств.
На
забезпечення
негативно
вплинуло
ресурсами
створення
сільськогосподарських
нових
підприємств
організаційно-правових
форм
господарювання.
Збалансоване формування ресурсів підприємств є одною із важливих
передумов ефективного їх використання. Це включає визначення оцінки
наявності засобів виробництва у сільських господарствах регіону.
Реформаційні перетворення, які відбулися в сільському господарстві не
дали давно очікуваної соціальної та економічної віддачі, підприємства
перебувають у дуже складному середовищі, ресурсний потенціал руйнується.
Для забезпечення позитивного процесу використання ресурсного потенціалу,
при його організації потрібно звертати увагу на сукупність факторів, які
впливають на його ефективність. Невід’ємними елементами для підвищення
ефективності ресурсного потенціалу підприємства виступають : екологічний,
економічний, фінансовий, соціальний, виробничий.
Руйнуванню ресурсного потенціалу в АПК і загалом в економіці
спричиняє кризова ситуація, яка складається зараз. В даний час потрібно
здійснювати
певні
сільськогосподарських
організаційно-економічні
підприємств
та
у
зміни
у
використанні
діяльності
ресурсів
підприємствами, які б сприяли розвитку сільських територій і досягненню
цілей діяльності виробничих структур.
На
сьогодні
існують
всі
підстави
ресурсний
потенціал
сільськогосподарського підприємства розглядати як систему, у складі якої
можна виділити ряд різноманітних елементів. Вибір необхідних елементів
для формування ресурсного потенціалу зазвичай визначається видами
діяльності суб’єкта господарювання.
Висновок
Для успішного розвитку сільського господарства необхідно забезпечити
його відповідними ресурсами і створити умови для їх раціонального
використання
прогресу.
на основі
впровадження досягнень науково-технічного
Сільськогосподарські
використовують
свої
підприємства
можливості
для
сьогодні
не
збільшення
повністю
виробництва
сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості. При цьому виробничі
ресурси в багатьох господарствах використовуються не досить ефективно.
Отже, можливості сільськогосподарських підприємств щодо збільшення
виробництва продукції тісно пов'язані з наявністю в них відповідних
виробничих ресурсів. У зв'язку з цим забезпеченість господарства
виробничими ресурсами характеризує його ресурсний потенціал.
Важливим питанням є визначення складу виробничих ресурсів і
структури ресурсного потенціалу сільського господарства. При цьому
правомірність включення окремого виду ресурсу до складу ресурсного
потенціалу галузі має базуватись на об'єктивній основі і бути практично
доцільним.
Для забезпечення ефективного процесу використання ресурсного
потенціалу при його організації потрібно звертати увагу на сукупність
факторів, які впливають на його ефективність.
Економічні можливості сільськогосподарського підприємства не можуть
визначатися тільки наявністю матеріальних, нематеріальних ресурсів. В
кожному підприємстві повинні бути кадри робітників, які були б здатні
привести до дії ресурси, забезпечити їх ефективне використання.
Важлива роль при ресурсному забезпеченні підприємства належить
механізмам
державної
підтримки
виробників
сільськогосподарської
продукції. В умовах руйнуванню ресурсного потенціалу в сільському
господарстві, яке спричинено кризовою ситуацією, потрібно здійснювати
кардинальні
організаційно-економічні
сільськогосподарських підприємств.
зміни
у
діяльності
Список використаної літератури
1. Гуткевич
С.
О.
Управління
економічними
ресурсами
підприємства.//Актуальні проблеми економіки 2009р №7. С.99-105.
2. Волк І. Ф. Фінансові ресурси підприємства: економічна суть та
ефективність управління.//Держава і регіони 2006р.№6. С 339- 344.
3. Шаманська О.І. Стратегічне планування інноваційної діяльності в
системі ресурсного потенціалу підприємства.// Актуальні проблеми
економіки 2009р. №6. С. 165 – 169.
4. Боровик В.В. Резерви підвищення ефективності використання ресурсів
у сільськогосподарському виробництві за допомогою моделювання.//
Актуальні проблеми економіки 2005р. №10. С. 41- 44.
5. Вітвіцький В.В. нормативна продуктивність – основа раціонального
використання ресурсів.// Актуальні проблеми економіки. 2004р. №9. С.
43-50.
6. Садовніков О.А. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними
ресурсами в умовах міжнародних і національних стандартів.// Аудитор
України. 2008р. №10. С. 20-27.
7. http://sgeconomics.com.ua/Resursniy_potentsial_silskogo_gospodarstva_54
0.html
Автор
sashabortnik23
Документ
Категория
Сельское хозяйство
Просмотров
1 231
Размер файла
33 Кб
Теги
підприємств, сільськогосподарських, ресурсн, забезпечення
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа