close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

загадка

код для вставкиСкачать
Сидить баба,
у сто шуб одягнена.
Хто її роздягає,
той сльози проливає.
Сам червоний,
цукровий –
жупан зелений,
оксамитовий.
Сидить дівчина в
темниці,
а коса на вулиці.
Від води родиться,
а води боїться.
Рідке, а не вода,
біле, а не сніг.
Мене б’ють, товчуть,
печуть, ріжуть,
а я все терплю і всім
добром плачу.
Солодкий, як мед,
білий, як сніг, у
пошані у всіх;
до рота попав, там і
пропав.
Білі горошки на
зеленій ніжці.
Стоять у полі
сестриці, платтячка
білі, шапочки
зелені.
Кого один раз на рік
наряджають?
На городі молода
пишні коси запліта,
у зеленії хустинки
золоті хова
зернинки.
Сірий, так не вовк,
довговухий, так не
заєць, з копитами,
так не кінь.
Не баранчик і не кіт,
носить шубу цілий
рік. Шуба сіра – це
для літа, а зимою –
інша свита.
Не дід, а з бородою,
не бик, а з рогами, не
корова, а молоко дає.
Пір’ям махає,
хвостом управляє, а
на повітрі помирає.
Теремок повзе,
на собі його везе
власник багатий,
багатий, рогатий.
Землю рити я
допомагаю,
замість тисячі лопат
я один копати рад.
В небі народився,
в землі схоронився.
Рота не має,
а все поїдає.
З ногами, а без рук,
з боками, а без ребер,
зі спинкою, а без
голови.
Гладить все, чого
торкається,
а торкнеш –
кусається.
Закриєш - клин,
розкриєш - млин.
Його не сіють,
а воно кожного дня
сходить.
Автор
galla-skandi
Документ
Категория
Поэзия
Просмотров
616
Размер файла
18 635 Кб
Теги
загадки
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа